День святого Миколая

19 грудня - День святого Миколая

      Цьому святу налічується вже багато століть. Виникло воно приблизно після 345-го року від Різдва Христового. Присвячено дню, коли один з яскравих послідовників Христових був покликаний Господом на Небо. Цього щирого християнина звали Микола. Він ніс своє служіння в стародавній Лікії, місто Миру (нині ця місцевість знаходиться поблизу сучасного турецького міста Демре) і був єпископом у місцевій Церкви.
      Микола прийняв Христа, будучи багатою людиною. Перейнявшись вченням - отримав безцінні дари Духа Святого. Виконуючи Слово Боже і проповідуючи спасіння Христове, не залишався байдужим в турботах про бідних, малозабезпечених і ближніх своїх. Творив дивовижні справи, а безкорисливість і лагідність почитав великим привілеєм. Був чудовим благодійником.
      Для християн в ті роки, як втім і в сучасності, було і залишається найважливішим життєвим завданням намагатися мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа. Пам’ятаючи слова Христові, передані нам Апостолами в Святому Євангеліє, Микола в усьому намагався показувати, як працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам сказав нам: «Блаженніше давати, ніж брати».
     Святість - відокремленість, про яку ведуть мову християни всього світу, є не що інше, як буквальне виконання Слова Божого - відокремленість від зла. Зло вразило наш людський світ ще з часів першого гріха Адама і Єви і зараз старанно заважає нам мати гідне спілкування і життя не тільки між собою, але і з нашим Небесним Отцем. Страх Господній - ненавидіти зло (Книга Приповістей 8:13). Він є початком справжньої мудрості, яка дозволяє нам мати справжню розсудливість і здобувати знання й розум. «Гордість і зарозумілість і дорогу лиху та лукаві уста я ненавиджу» - говорить вона. «Але ви - вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» - свідчить Євангеліє. Святий Миколай і його справи тому яскраве свідчення. Не дивно, що саме в цей День під егідою ООН проходить і відзначається Міжнародний день допомоги бідним.
       У західній католицькій традиції День Святого Миколая відзначається 6-го грудня. Це пов’язано з традиціями відзначати подібні свята за юліанським календарем. У православній та слов’янської - 19-го грудня.
        З Днем Святого Миколая!

Голодомор 1932-1933 років

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.

День Гідності та Свободи в Україні

     

     Народе мій, пишаюся тобою:

     Моя душа - частинка твого «Я».

     Красою правди у святім двобою

     Понад Майданом сонця лик сія...

     Є нація! Хай знають всі у світі:

     Ми є! Народ піднявся із колін!

     І переможно сонце правди світить,

     Співає гордо наш Державний Гімн.

21 листопада 2015 року, відповідно до Указу Президента України від 13.11.2014 №872/2014, в Україні відзначається  День Гідності і Свободи.

Метою запровадження пам’ятної дати стало утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року (Свято Свободи) та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року (Революція Гідності) постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

      Революція Гідності – подія в історії сучасної України, яка змінила життя багатьох українців, їхнє бачення світу і себе у ньому.

День української писемності та мови

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»

                               Панас Мирний

День української писемності та мови відзначають 9 листопада. 6 листопада 1997 року Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій видав Указ «Про День української писемності та мови», в якому зазначалось: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».

Це свято є даниною одному з найцінніших надбань, яке створене й залишено нам нашими попередниками – мові. Мова є душею нації, її генетичним кодом. Доля народу тісно пов’язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується його культурна самобутність.

Українська мова почалася з писемності, витоки якої йдуть з далекого минулого. Найвизначнішою пам’яткою Київської Русі є праця Преподобного Нестора-Літописця «Повість временних літ», складена в Києві на початку XII століття, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій з кінця XI століття до 1113 року.

Дорогий друже!

Дорогий  друже!

Запам'ятай 12 заповідей про рідну мову Митрополита Іларіона (Івана Огієнка) - українського вченого, митрополита, політичного, громадського і церковного діяча, мовознавця, історика церкви, педагога.

1. На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь своєї рідної мови, як свою власну і навіть більше – як честь своєї нації. Хто не береже честі  своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.

 2. Розмовляй у родині своїй тільки рідною мовою. Це принесе тобі правдиву  насолоду шляхетного почуття сповнення найбільшого обов’язку щодо свого народу.

Український День вчителя (День працівників освіти чи День освітянина)

Професійне свято всіх працівників сфери освіти.

Це свято відзначається ще з 1965 року. В Україні День вчителя, згідно з Указом Президента від 11 вересня 1994 року, відзначається в першу неділю жовтня.

Цей день покликаний привернути увагу до становища вчителів у суспільстві, їх ролі в освіті та розвитку. Адже вчителі — це не тільки люди, які викладають науки, вчителі — це наставники молодого покоління, які готують їх до дорослого життя. Понад 100 держав у світі відзначають День вчителя.

День вчителя, мабуть, найулюбленіше свято не тільки самих вчителів, а й учнів. Це день квітів, привітань, яскравих стінгазет та святкових концертів, які готують учні.

На День вчителя 2 жовтня привітайте своїх улюблених викладачів букетом квітів і приємними словами, адже вони вкладають всі свої знання, досвід, душу в учнів і гідні подяки за цей відповідальний і важкий труд.

День народження Дмитра Павличка

Дмитро Васильович Павличко — український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч. Народився 28 вересня 1929р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині в селянській родині.
     
       Від осені 1945p. до літа 1946р. був ув'язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у належності до УПА. 1953р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ.
     
       У 1971 — 1978 pp. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт». Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953р. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958). Визначальною особливістю творчості Д. Павличка цього періоду була підкреслена публіцистичність, громадянська напруга художнього слова, хоча, звичайно, молодий поет вимушений був іти й на певні компроміси з пануючою тоді ідеологією. Та вже збірка «Правда кличе» (1958), яка побачила світ на самому початку хрущовської «відлиги», засвідчила, що він був сповнений віри в можливість появи в тогочасних суспільних умовах справді вільної, духовно багатої людини. Однак вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів. Етапною для Д. Павличка стала збірка «Гранослов» (1968), у якій автор утверджував ідею незнищенності національної культури.
     
       Але чи не найповніше талант поета розкрився в його ліриці. Збірки «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979) стали помітним явищем в українській літературі другої половини XX ст. Традиції пристрасного слова І. Франка продовжують книги поезій «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Перу Д. Павличка належить також антологія перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988). Д. Павличко — один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України.
   

День знань

               Відчуття, які виникають першого вересня, не можливо порівняти ні з якими іншими відчуттями з нашого дитинства. День знань завжди відрізняється яскравістю вражень і нових переживань, нових надій і несподіваних зустрічей.
               Перший дзвінок і початок нового навчального року - це свято викладачів та вчителів, студентів та учнів, батьків, наших друзів і в якійсь мірі навіть свято, яке якимось неймовірним дивом об’єднує всі покоління.
               Офіційно за даними проекту DilovaMova.com, як державне свято і пам’ятний день, День знань був затверджений в СРСР ще з 1980-го року, Указом Президії Верховної Ради Радянського Союзу № 3018-X від 1-го листопада 1980-го року «Про святкові і пам’ятні дні ". З утворенням нових незалежних держав, 1-е вересня - День знань, враховуючи його важливість і актуальність для наступних поколінь, був збережений і закріплений додатковими указами та постановами відповідних законодавств переважної більшості цих суверенних держав. Це завжди був робочий і навчальний день, коли в школах починаючи новий навчальний рік, проводяться урочисті лінійки і всілякі святкові заходи, на яких особлива увага приділяється звичайно ж першокласникам, тим хто вперше сідає за шкільну парту. Для решти учнів і студентів цей день також наповнений різноманітними святковими заходами.
                 1-го вересня звучать привітання на адресу учнів і викладачів, це день квітів та листівок, це свято, яке не обходять своєю увагою керівники міст і районів, адміністрації самих різних рангів. Це певний підсумок величезної підготовчої роботи, яка передувала початку нового навчального року, нового освітнього процесу. У цей день ми поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх, завдяки кому ми маємо таку чудову можливість - бути освіченими людьми! Здоров’я Вам і благополуччя! Миру і любові!

Про проведення першого уроку в 2016/2017 навчальному році

Перший урок у новому навчальному році Міністерство освіти і науки пропонує освітянам присвятити відзначенню 25-ї річниці незалежності України. Про це йдеться у листі МОН «Про проведення 1 вересня 2016 року Першого уроку».

Для учнів 1-4 класів пропонується така тема першого уроку: «Це наше і це твоє». Матеріали до уроку, а саме - мультфільми, розроблено анімаційним розважально- пізнавальним телеканалом для сімей з дітьми дошкільного та шкільного віку ПЛЮСПЛЮС (http://plus-plus.tv/dyvys/programy/multserial/ce-nashe-i-ce-tvoye-ochima- ditey-651302.html).

«Проект «Це наше і це твоє» - це яскраві та зрозумілі розповіді про геніальні винаходи, природні багатства, блискучі ідеї, що прославляють нашу країну на весь світ», - зазначають у МОН.

Темою першого уроку для учнів 5-11 класів у міністерстві пропонують визначити: «Від проголошення Незалежності до нової України».

У Міносвіти зазначають, що під час проведення уроку загальноосвітні навчальні заклади, за бажанням, можуть взяти участь у Всеукраїнському учнівському конкурсі «Зміни до Конституції – нове обличчя місця, де ти живеш!». Конкурс проводиться під патронатом Президента України за участю Національної Ради реформ, Міністерства освіти i науки України та за підтримки Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Ради Європи, Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» (DESPRO).

Разом з тим, у Міністерстві освіти і науки наголосили, що вчитель може провести перший урок і за власним сценарієм.

У Рівному презентували дослідження про таємні сторінки біографії Гоголя

Про таємні сторінки, одного із наймістичніших авторів, Миколи Гоголя сьогодні дискутували у Рівному. В обласному краєзнавчому музеї відбулась творча зустріч, дискусія з приводу видання нової літературознавчої праці професора Національного університету «Острозька академія» Петра Кралюка.

У книзі «Таємний агент Микола Гоголь, або Про що розповідає «Тарас Бульба» Петро Кралюк робить спробу дослідження повісті «Тараса Бульби», яка стала, за словами автора, однією із культових повістей у російській літературі. Місце літературного героя Тараса Бульби дослідник подає у різних контекстах – російському, малоросійському, єврейському тощо, передає charivne.info.

Марко Черемшина

Марко́ Черемши́на, (справжнє ім'я: Іван Юрійович Семанюк) (* 13 червня 1874, Кобаки — † 25 квітня 1927, Снятин) — український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права.

Марко Черемшина народився 13 червня 1874 року в селі Кобаках Косовського району Івано-Франківської області в селянській сім’ї. Коли в 1889 році Марко закінчив школу, батько віддав його в «науку» до гімназії в м.Коломию. Гімназія зустріла селянського хлопця непривітно. Навчання велося тут польською мовою, якої він зовсім не знав. Але незабаром він опанував польську мову і вийшов у число кращих учнів. Марко розумів, що батькам не легко було його вчити, і тому намагався виправдати їхні надії. Він виявляв жвавий інтерес до сучасного літературного життя на Буковині і Галичині. В 1896 році майбутній письменник закінчив гімназію і цього ж року поїхав до Відня, щоб здобути професію лікаря. Оскільки на медичному факультеті університету була дуже висока плата за навчання, він відмовився від свого наміру і вступив на юридичний факультет. В університеті він повністю віддає себе літературній і культурно-громадській діяльності.
        З 1896 року в чернівецькій українській газеті «Буковина» починають з’являтися перші твори молодого письменника – оповідання, поезії в прозі, художні переклади.
        У 1897 році Марко Черемшина зустрівся з Іваном Франком, який став його першим літературним редактором. В 1899 році у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник» було вміщено оповідання «Святий Николай у гарті» та «Хіба даруймо воду», які одразу засвідчили народження талановитого й оригінального письменника. Протягом двох років М.Черемшина написав ряд оповідань на тему гуцульського життя. В 1901 році вони вийшли у Чернівцях окремою книжкою під назвою «Карби». Ця невелика книжечка одразу висунула його на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.

25 травня - День філолога

Філологія одна з найцікавіших наук, яка включає в себе цілу сукупність наукових напрямків, що вивчають нашу багату культурну спадщину, виражену як в літературній творчості, так і в мовній культурі. Ця велика область знань, дозволяє професійно проводити аналіз письмових текстів, спираючись на основу їх змістовної частини, стилістичної і мовної конструкції, встановлюючи з високою точністю унікальну історію і сутність особливої духовної культури даного суспільства.
 Любов до слова, а саме такий сенс в перекладі з давньо-грецької означає поняття філологія, стало хорошим фундаментом для багатьох випускників та викладачів філологічних факультетів. Саме випускники цих факультетів є одними з найбільших щирих поціновувачів духовної культури і літературної творчості у всьому світі.
 Своє професійне свято - День філолога, вони відзначають 25-го травня, слідом за Днем слов’янської писемності і культури. День філологів давно перейшов кордони багатьох держав і по праву його вже можна назвати міжнародним професійним святом фахівців, які представляють ті науки і напрямки, які в своїй сукупності об’єднує філологія. Лінгвісти і літературознавці, вчителі та викладачі в галузі літератури і мови, бібліотекарі та перекладачі й усі, хто пов’язав свою освіту і професійну діяльність з філологією - це надзвичайний колір будь-якої нації. Вони щодня стоять на варті наших культурних і духовних цінностей, не дозволяючи неуцтву проникати і пускати своє коріння в середовищі нашого підростаючого покоління, допомагають сучасному суспільству зберігати актуальні знання, протидіючи плутанині і втрати смислових зв’язків нашої власної культурної традиції.
День філолога — не тільки свято тих, для кого ця наука є покликанням, професією, родом діяльності, але й для всіх, хто любить читання, цінує літературу. День філолога — це свято читачів, а значить, свято всіх вас!
З Днем філолога!!!

24 травня - День слов’янської писемності і культури

З року в рік 24 травня у пору різнобарв’я квітів та переливу сонячних променів приходить світле свято – День слов’янської писемності й культури, коли вшановують святих рівноапостольних, першовчителів Кирила і Мефодія, які заклали основу слов’янської писемності.

Кирило уклав слов'янську абетку на базі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов'янську звукову систему. Було створено дві слов'янські абетки - глаголицю й кирилицю. Одночасно із створенням слов'янської абетки він почав роботу над перекладом з грецької Не слов'янську книжну мову Євангелія. Псалтиря. Тодішні слов'яни скрізь добре розуміли одне одного, їхня мова, незважаючи на незначні місцеві розбіжності, в цілому мала багато спільних рис. Тому місія Кирила і Мефодія та їхніх учнів, як і в цілому їхня двадцятирічна просвітницька діяльність, мала всеслов'янське значення. З прийняттям християнства на світовій арені з'явилася нова мова, яка об'єднала слов'ян на значній території. Слов'янська мова після грецької та латинської стала третьою мовою у середньовічній Європі, на території якої поширювалося слово Божіє.

       Сьогодні, 19 травня, українці в усьому світі відзначаються свято свого національного одягу – вишиванки. На роботі, вдома, в офісних приміщеннях, на вулиці, на фронті, в Україні та за її межами – скрізь українці та люди, які їм симпатизують, одягнули цей не просто одяг, а одяг-символ.

Встає над світом сонце вранці

І землю гріє променем ясним

А я іду по світу в вишиванці

Я Українець і горджуся цим!

      День вишиванки — всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. Всеукраїнську акцію «День української вишиванки» було започатковано студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк у 2007 році. А поштовхом до реалізації ідеї стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

13 травня 1849 року народився Панас Мирний

Пана́с Ми́рний (Панас Якович Рудченко; нар.1 (13) травня 1849, Миргород — пом.28 січня 1920, Полтава) — український прозаїк та драматург.
Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині.

Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі (1858—1862) чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба Рудченка почалася 1863 року в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування у Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини.

На цей час припадають його перші спроби літературної творчості та фольклористичної діяльності. Частину зібраних П. Рудченком фольклорних матеріалів згодом опублікував його брат Іван Білик у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).

З 1871-го Панас Рудченко жив і працював у Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар'єра (хоч сумлінне, ретельне виконання службових обов'язків і дозволило досягти високого чину дійсного статського радника). І. П. Рудченко починає пробувати свої сили в літературі. Прикладом для нього був старший брат Іван, що вже з початку 1860-х публікував свої фольклорні матеріали в «Полтавских губернских ведомостях», друкувався в «Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі «Правда» з критичними статтями.

11 травня народився Стельмах Михайло Панасович

Миха́йло Пана́сович Сте́льмах (*11 (24) травня 1912, Дяківці — †27 вересня 1983, Київ) — український письменник, драматург, фольклорист. Член Спілки письменників УРСР, академік АН УРСР (з 29 березня 1978 року), Герой Соціалістичної Праці. Батько драматурга Ярослава Стельмаха.
Творив у жанрі соцреалізму. Писав вірші, але починаючи з 1940-х працює у прозовому жанрі. Автор поетичних книжок для дітей. Одним із перших у післявоєнній художній літературі порушив проблему Голоду 1932–1933 років та боротьби ОУН-УПА проти СРСР.

Як поет друкується з 1936. У 1941 з'явилася перша поетична збірка «Добрий ранок». У роки війни вийшли збірки «За ясні зорі», «Провесінь». Поезію Стельмаха відзначає глибокий ліризм, пісенність, емоційність, вплив фольклору, багатогранність тематики.

Проза Стельмаха — типовий зразок літератури соцреалізму, з властивим йому кожночасним пристосуванням до партійної лінії (наприклад, роман «Велика рідня», перейнятий духом ґлорифікації Сталіна і відзначений сталінською нагородою 1951, Стельмах переробив відповідно до критики «культу особи» і 1957 перевидав під назвою «Кров людська — не водиця») і так званого «прикрашення» радянської дійсності, від якого не вільні твори Стельмаха посталінської доби.

Проте спроба написати твір про післявоєнну Галичину, війну ОУН-УПА на рідному Поділлі, наштовхується на опір цензури. Доктор історичних наук Володимир Сергійчук пише: «Михайло Стельмах написав би правдиво про ОУН-УПА. Він навіть пробував зробити це свого часу, бодай і в жорстких рамках ідеологічного завдання партії. Але йому не дали можливості сказати хоч частинку правди про ОУН-УПА. В цьому може переконатися ... , коли ознайомиться з доповідною начальника Головліту УССР К. Полонника секретареві ЦК КП(б)У І. Назаренку від 2.10.1952 р.:

«Доповідаю, що Головліт УССР не дозволив до видання й повернув видавництву «Радянський письменник» на переробку повість Михайла Стельмаха «Над Черемошем».

Поставивши своєю метою показати процес колективізації в селах станіславської Верховини в 1948–1950 рр., який відбувався в умовах куркульського спротиву, Михайло Стельмах не зумів надати цьому спротиву яскраво вираженого класового характеру. Замість приречених куркулів, у Стельмаха діють озброєні найновішою автоматичною зброєю буржуазні націоналісти, так звані бандерівці, які мають свою розгалужену організацію, свій керівний центр, свою «Українську головну військову раду», яка навіть чеканить і нагороджує своїх головорізів, що відзначилися, орденами і медалями — на зразок медалі «3а боротьбу в особливо важких умовах».

Сьогодні в Україні День Матері!

День Матері - свято любові і поваги, і єдиним справжнім подарунком у цей день є вираз взаємної любові! Любов матері - основа і джерело життя. У цілому світі мірою гідності людини вважається її вдячність матері за життя, за всі її старання, за виховання дітей і за самопожертви.

 Тенденція святкувати День матері прийшла до нас із США. Саме там 8 травня 1914 року вперше офіційно, на рівні країни відзначили це свято.

   В Україні офіційно День матері почали святкувати з 2000 року. Саме тоді було постановлено вітати наших матусь у другу неділю травня. Але ідея виникла набагато раніше. У 1928 році Союз українок Канади вирішив вшанувати найрідніших мам. Отже, перший День матері святкували українці, та не в Україні. Але вже наступного року дійство відбулося у Львові, і знову ініціатором стала жінка – редактор тижневика "Жіноча доля" Олена Кисилевська (напевно, тільки жінка може збагнути усю сутність материнства). Того ж року "Союз українок" посприяв поширенню свята по всій західній Україні. Під їх патронатом різноманітні молодіжні та культурні організації влаштовували гучні дійства, аби вшанувати найрідніших матусь.

   З приходом радянської влади День матері заборонила влада. Його не святкували впродовж майже 50 років. Коли Україна нарешті здобула незалежність, громадські організації, серед яких був той самий "Союз українок", повернули свято українцям.

   Чому мами удостоїлися такого особливого ставлення – очевидно. Але на державному рівні символізм свята набуває глобальніших обрисів. Держава, чи то народ, вбачає у матері берегиню роду, спадщини, культурних цінностей, традицій та звичаїв, які вона передає свооїм діткам. В їхніх руках продовження роду та виховання достойних членів суспільства.

   Цікаво, що День матері відзначається не тільки на державному рівні, а й на релігійному. Напевно, травень не випадково обрали для цього свята – це місяць Пречистої Діви Марії, до якої ще українські козаки та князі звертались за допомогою та заступництвом. Навіть для древніх слов'ян цей місяць був особливим: вони вважали, що природа-мати пишно одягає свою дочку-землю квітами та зеленню, щоби та дарувала людям життя.

     День матері - це день, коли ми можемо подякувати нашим мамам за усе те добре, що вони для нас зробили, за їх самопожертву і любов.

Тому не забудьте привітати своїх найрідніших матусь. Цього дня ви можете подарувати їм щастя!

Борис Олійник

Мати сіяла сон...

Мати сіяла сон

під моїм під вікном,

А вродив соняшник.

І тепер: хоч буран,

                  хоч бур’ян чи туман,

А мені – сонячно.

Мати сіяла льон

                  під моїм під вікном,

А зійшло полотно.

І тепер: хоч яри,

                  хоч вітри крізь бори,

А я йду все одно.

Мати сіяла сніг,

                  щоб він м’яко – до ніг,

А вродило зілля.

І хоч січень січе,

                  а мені за плечем

Журавлі журавлять.

Мати сіяла хміль,

                  щоб дівчат звідусіль

Станом я знаджував,

А вони, як на сміх, проминали усі,

Все ж одна – зважилась.

Мати вибрала льон.

                  І вино вже давно

Хмільно так хмелиться.

І з-під крил журавлиних

                  мені під вікно

Листопад стелиться.

Тільки квітом своїм

                  при моєму вікні

Не опав соняшник.

Я несу його в світ,

                  щоб не тільки мені,

Щоб і вам сонячно.

Великдень (Пасха)

Великдень — найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха.

Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та СоломоНія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.

Свято Великодня має язичеські корені і народилося набагато раніше за свято Пасхи, ще до зародження в Україні християнства. В давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і була тісно пов'язана весняна поминальна обрядовість.

Існує думка, що євангельська подія, на честь якої встановлена Пасха, а також пасхальні обряди наймовірніше запозичені з язичеських та іудейських культів і у переродженому вигляді пов'язані з особою Христа (хоча спочатку християнські богослови не визнавали спорідненості Ісуса Христа з язичеськими воскресаючими богами і тільки євангельські твори вважалися істинними). Але християнське оформлення свята мало змінило сутність язичеських обрядів.

Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та оновлення.

З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаю!
Жити в радості й любові від душі бажаю!
Запашною нехай буде Великодня Паска
І до віку буде з Вами світла Божа ласка!
Хай Божа матір Вас охороняє,
А Дух Святий здоров'я посилає.
Господь дарує Ангела з небес!
- Христос Воскрес!
- Воістину воскрес!

27 квітня помер Михайло Старицький

Миха́йло Петро́вич Стари́цький (*2 (14) грудня 1840, Кліщинці — †14 (27) квітня 1904, Київ) — український письменник(поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч.

 Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с Кліщинці на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядька — В. Лисенка, двоюрідного брата його матері, батька славетного українського композитора Миколи Лисенка. Отримав гарну домашню освіту.

       З 1851 р. Михайло навчався в Полтавській гімназії. Як сам свідчив, «пробував тоді віршувати».
       Після гімназії разом із троюрідним братом М. Лисенком у 1858р. вступив до Харківського університету.
       У 1860 р. обидва брати перейшли до Київського університету, де М. Старицький спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. Наступного року він повернувся до Кліщинців — вступив у володіння батьківською спадщиною.
       У 1862 р. М. Старицький одружився з Софією Віталіївною, сестрою М. Лисенка. Через два роки повернувся до Києва на навчання, і у 1865 р. закінчив університет.
       У 1868 р. М. Старицький купив маєток в с Карпівці на Поділлі й переїхав туди з родиною.
       Повернувшись у 1871 р. до Києва, разом із Лисенком організував Товариство українських акторів, поставив «Різдвяну ніч» за мотивами повісті М. Гоголя.
       Брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який тоді очолював талановитий учений-народознавець, автор пісні «Ще не вмерла України» Павло Чубинський.
       Протягом 1873—1876 pp. M. Старицький писав вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лєрмонтова, сербські на родні думи та пісні. На початку 80-х pp. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу українську професійну трупу. Продав маєток у Карпівці, щоб зміцнити трупу матеріально. Створив новий хор і оркестр, обновив декорації, костюми і реквізит, дбав про репертуар. Після розколу трупи на два колективи (М. Старицького і М. Кропивницького) зі Ста-рицьким залишилася молодь (М. Садовська-Барілотті, О. Вірина та інші). У 1886—1887 pp. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі. За станом здоров'я у 1893 р. М. Старицький залишив трупу.
       Наступного року Російська Академія наук призначила драматургу персональну пенсію «За літературні праці рідною мовою». Він брав участь у створенні Всеросійського театрального товариства.
       У 1897 р. відбувся Перший Всеросійський з'їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драматичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжував літературну діяльність. У 1903 р. письменник готував видання альманаху «Нова рада», але за його життя альманах не вийшов.
       Михайло Старицький помер 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі.

30 років після чорнобильської катастрофи

Рівно 30 років тому, 26 квітня 1986-го, о 01:23, вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС, що спричинило масштабну радіоактивну катастрофу. Три десятки років потому Україна все ще розгрібає наслідки трагедії.

Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

Жахлива аварія призвела до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення води й навколишнього середовища. На території України утворилася так звана 30-кілометрова "зона відчуження", з якої терміново було переселено людей для врятування їхнього життя.

26 квітня - день народження Миколи Зерова

         Визнаний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер "неокласиків", майстер сонетної форми й блискучий перекладач античної поезії Микола Костьович Зеров народився в м. Зінькові на Полтавщині 14 (26 за новим стилем) квітня 1890 року.
       
        "Батько вчитель, потім - завідуючий городською школою, нарешті - 1905 року - інспектор народних шкіл, мати - з дрібного землевласницького роду Яреськів - з-під Диканьки, роду козацького, але доказующого дворянство" - пише Зеров у своїй автобіографії. Початкову освіту М.Зеров здобув у Зіньківській школі та Охтирській гімназії. 1903 року вступив до першої Київської гімназії, яку закінчив 1908 року.
       
        Саме в ній, а згодом й на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира, майбутній письменник здобув фундаментальні знання античних та європейських мов і літератур, що значно вплинуло на формування його поетичного дару.
       
        1912 року в журналі "Світло" та газеті "Рада" з'являються друком перші статті та рецензії Зерова. З 1914 року за наказом попечителя Київського учбового округу Зерова призначено викладачем історії до Златопільської чоловічої, а з жовтня 1916 року - ще й жіночої гімназії.
       
        З 1917 року він працює викладачем латини у Другій українській державній гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства в Києві. У 1918-1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу "Книгарь" (до початку 1920 року).

25 квітня 1913 року. Помер Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ

            Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ 
 ((5 вересня (17 вересня) 1864, Вінниця — †12 квітня (25 квітня) 1913)  видатний український письменник, громадський діяч.

Він був і залишається одним з найоригінальніших наших прозаїків. М. Коцюбинський одним із перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Його творчість завжди була предметом суперечок літературних критиків. Ще і дотепер деякі дослідники про модернізм М. Коцюбинського говорять обережно, називаючи його імпресіоністом у літературі. Сучасник письменника, критик С. Єфремов так сказав про нього: «Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят … був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку…». Був дуже акуратний, благородний, внутрішньо дисциплінований.

Знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, татарська, циганська. Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. Служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці. У своїх відомих на весь світ творах він оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі, малював словом людську біду і красу.

Про цю дивовижну особистість, про її багате на драматичні події життя ти дізнаєшся із спогадів молодшої дочки письменника Ірини у книжці «Спогади і розповіді про М. М. Коцюбинського» (К.: Дніпро, 1965.- 201 с.). Це була її перша проба пера, продиктована щирою любов'ю до батька. Зі сторінок вимальовується не тільки образ письменника, людини з прогресивними поглядами, громадськими ідеями, з особистими смаками, уподобаннями, звичками, а й епоха, в якій він жив, його оточення, зустрічі, впливи, яких зазнавав. Ірина Михайлівна намагається розкрити життя батька з його найперших свідомих дитячих років …

Народився Михайло Коцюбинський у Вінниці. Батько його працював дрібним службовцем, був доброю, чесною і працьовитою людиною, але мав нестримну, запальну вдачу, через що часто міняв роботу. Мати, Гликерія Максимівна, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. Мабуть, не від добра Коцюбинські залишили Вінницю, і переїхали жити у село, згодом — у містечко Бар. Тут Михайла віддали до початкової школи, де він був дуже старанним учнем.

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

       Хороша книга - це дарунок, заповіданий автором людському  роду. 
                                                                            Аддісон Д.

       У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі.

ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Причиною вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, М. Валеджо, В. Набоков… Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.

Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.

Цього дня проводяться зустрічі з авторами, читання уривків із улюблених книг, різноманітні конкурси, акції на захист книги, фестивалі читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і роздають його безкоштовно.

В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

Кожного року за ініціативою ЮНЕСКО обирається Всесвітня столиця книги. Такими вже були Мадрид, Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Турин, Богота, Амстердам, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван. В 2013р. таїландська столиця Бангкок названа «очільником» світової книгоіндустрії тобто упродовж року вона вважатиметься Всесвітньою столицею книги. Вибір книжкових столиць – частина зусиль ЮНЕСКО з популяризації книг і читання.

Книга на сучасному етапі розвитку цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі інформації з усіх сфер людської діяльності. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.


Вислови про книгу

 Книги – морська глибина,
 Хто в них пірне аж до дна,
 Той, хоч і труду мав досить,
 Дивнії перли виносить.
                                    Іван Франко

Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням. Овідій

Навчайтесь і читайте. Читайте книжки серйозні. Життя зробить усе інше. Ф. Достоєвський

Завдання книги - полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його. Корчак Я.

Книга - це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного. Рильський М.

Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг. Сухомлинський В. О. 

Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння. Шевченко Т. Г. 

Читання - це створення власних думок за допомогою думок інших людей. М.О. Рубакін

Вчасно прочитана книга - величезна удача. Вона здатна змінити життя, як не змінить її кращий друг або наставник. П.А. Павленко

Найкорисніші ті книги, які змушують читача доповнювати. А. Вольтер

Коли людина припиняє читати, вона перестає мислити. Дідро

В міністерстві інформполітики розповіли, які твори кримськотатарських письменників мають вивчатися в школі

Перша заступниця міністра інформполітики Еміне Джеппар назвала твори кримськотатарських письменників, які, на її думку мають увійти до шкільної програми

Про визначні твори свого народу Джеппар розповіла depo.ua на “Книжковому Арсеналі”.

“Я б назвала “Деякі спогади” Джафера Сейдамета – книгу про національний рух кримських татар у XX столітті, коли відтворювали кримськотатарську державу. Найавторитетнішим просвітником є Ісмаїл Гаспринський. З його діяльністю пов’язаний вихід газети “Терджиман”, яка тоді була революційною. У 1883 році світ побачив перший номер видання, яке згодом було представлене у 35 країнах світу”, – зазначила Джеппар.

З сучасних творів заступниця Юрія Стеця назвала поезію Лілі Буджурової.

“Її вірші дуже сильні, в них є біль народу”, – прокоментувала Еміне.

Нагадаємо, не так давно в шкільну програму внесли творчість кримськотатарських авторів.

Сьогодні Еміне Джеппар призначили першим замом міністерства інформполітики.

У столиці відкрився “Книжковий Арсенал-2016”: найцікавіше в програмі

     

 У Києві, 20 квітня, відкривається 5-й міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал”. У програмі заплановано участь відомих письменників, філософів, літературних діячів та художників із 15 країн.

    

Дитяча програма 2016 р. буде зі скандинавським акцентом. До Києва приїде всесвітньо відомий шведський письменник Ульф Старк, якого називають наступником Астрід Ліндгрен. В Україні він відомий за книгами “Диваки і зануди”, “Персі Буффало, Білл і я”. У рамках “Книжкового Арсеналу” презентують нову книгу Старка “Чи вмієш ти свистіти, Йогано?”.

Ще одним міжнародним гостем дитячої програми буде норвезька письменниця Вігдіс Йорт, автор понад 20 книг для дорослих і дітей, володар престижної норвезької літературної премії Brageprisen.

    Наймолодші відвідувачі зможуть взяти участь у майстер-класах з креативної розмальовки та складання колажів, подивитися театралізовану презентацію книги віршів Юліана Тувіма від дитячої студії “Чорний Квадрат”.

    Цьогоріч окрема програма присвячена кримськотатарській темі. 20 квітня о 16:30 відкриється виставка “Мустафа Джемілєв. Незламний борець за свободу”, а о 17:10 розпочнеться лекція-дискусія “Етнічний образ Криму” з нагоди презентації книги “Весілля кримських татар: традиційні форми і трансформації”.

   Національний Центр Довженка представить показ першого кримськотатарського фільму “Алім”, знятого в епоху німого кіно. Також покажуть документальне кіно “Крим. Нескорений”, присвячений другій річниці окупації півострова. Передбачено виступ кримськотатарської співачки Ельвіри Саріхаліл, яка виступає в стилі фольк-модерн.

   На “Книжковому Арсеналі” торкнуться й теми чорнобильської трагедії. 20 квітня Оксана Забужко, Володимир В’ятрович, Вахтанг Кіпіані, Олесь Шевченко та інші обговорять, як Чорнобиль вплинув на розвал СРСР. Також відбудеться презентація каталогу “Дихання в Чорнобилі” корейського фотографа Сонгте Джонга. 24 квітня читатимуть уривки про Зону відчуження з неопублікованих творів молодого автора Тетяни Майбороди і з книги сталкера Маркіяна Камиша “Оформляндія, або Прогулянка в зоні”.

   21 квітня на бесіду в Арсеналі зберуться фанати і перекладачі Стівена Кінга, серед яких популярні українські музиканти Олександр “Фоззі” Сидоренко та Сашко Положинський.

Без сумніву, великий інтерес викличе виставка художника Микити Кравцова, який проілюстрував Кримінальний Кодекс України. Роботи Кравцова представлено у формі кінетичної графіки, виконані червоною та синьою кульковими ручками.

   Ще один тематичний блок присвячено простору українських міст, їх брендам, а також стереотипам про різні регіони України. Пропонується обговорити, звідки взявся і як змінювався стереотип про “донецьких”, що означає “бандерівець” і “галичанин”, і як ці терміни перетинаються.

   23 квітня в рамках дискусії “Люди, які не втратили себе” своїм досвідом поділяться успішні переселенці.

   Цього ж дня журналіст-міжнародник Іван Яковина прочитає лекцію “10 речей, які пояснюють поведінку дипломатів” у рамках презентації книги “Важкі рішення” Хілларі Клінтон.

aeroportloiko.com

21 квітня о 18:00 відбудеться презентація оновленої редакції книги Сергія Лойка “Аеропорт” зі змінами в сюжеті та альтернативною кінцівкою.

      24 квітня о 13:00 представлять роман українського режисера, політв’язня Олега Сенцова“Купите книгу – она смешная”. Трьом друзям пропонують виконати по одному бажанню, тільки двоє сприймають це як жарт, а третій – з усією серйозністю. Автор обіцяє жодних повчань і моралізаторства та насправді смішний і легкий текст.

    На “Книжковий Арсенал” завітає і керівник Одеської області Міхеїл Саакашвілі. Своїх мемуарів він поки не написав, тому візьме участь у презентації книги свого дядька Темура Аласанії. Книга називається “На роздоріжжі” і являє собою збірник досліджень і власних спостережень, висновків щодо реформування, будівництва та розвитку держави нового формату на прикладі Грузії.

   А як же поезія? І її буде достатньо.

   24 квітня о 16:00 сучасні поети читатимуть вірші знакових поетів ХХ ст. О 17:30 на вуличній сцені в батлі “зійдуться” поети і репери, а о 19:00 для відвідувачів почитають переклади віршів бітників “BEAT під БІТ”.

   У рамках “Книжкового Арсеналу-2016” традиційно заплановано книжкову виставку за участю понад 170 провідних видавництв і міжнародних партнерів. Ярмарок займає найбільший зал “!Мистецького Арсеналу” площею 3 500 кв. м.

    Але все це – лише мала частина того, що підготували організатори “Книжкового Арсеналу” цьогоріч. Повну програму розміщено на сайті фестивалю.

112.ua