Від осені 1945p. до літа 1946р. був ув'язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у належності до УПА. 1953р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ.
У 1971 — 1978 pp. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт». Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953р. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958). Визначальною особливістю творчості Д. Павличка цього періоду була підкреслена публіцистичність, громадянська напруга художнього слова, хоча, звичайно, молодий поет вимушений був іти й на певні компроміси з пануючою тоді ідеологією. Та вже збірка «Правда кличе» (1958), яка побачила світ на самому початку хрущовської «відлиги», засвідчила, що він був сповнений віри в можливість появи в тогочасних суспільних умовах справді вільної, духовно багатої людини. Однак вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів. Етапною для Д. Павличка стала збірка «Гранослов» (1968), у якій автор утверджував ідею незнищенності національної культури.
Але чи не найповніше талант поета розкрився в його ліриці. Збірки «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979) стали помітним явищем в українській літературі другої половини XX ст. Традиції пристрасного слова І. Франка продовжують книги поезій «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Перу Д. Павличка належить також антологія перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988). Д. Павличко — один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України.
З 1953 р. - завідувач літературної частини Львівського театру юного глядача ім. М.Горького.
У 1953-1956 рр. - аспірант кафедри української літератури Львівського державного університету ім. І.Франка.
У 1956-1958 рр. - завідувач відділу поезії журналу "Жовтень".
У 1958-1964 рр., у 1978-1986 рр., у 1995 р. - на творчій роботі.
У 1964-1966 рр. - сценарист при Кіностудії ім. О.Довженка.
У 1966-1968 рр. - секретар правління Спілки письменників України.
У 1970-1978 рр. - голова редакції журналу "Всесвіт".
У 1986-1988 рр. – секретар правління Спілки письменників України та СРСР.
З 1988 - секретар правління Спілки письменників України.
У 1989-1991 рр. - народний депутат СРСР.
Народний депутат України 12(1) скликання з 1990 р. до 1994 р. Голова Комісії у закордонних справах (з 06.1990). Входив до Народної ради.
З 10.1995 р. по 05.1998 р. - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій Республіці.
Народний депутат України 3 скликання у 1998-1999 рр. від НРУ. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД (з 07.1998), член фракції НРУ (з 05.1998). 17.03.1999 достроково припинено повноваження.
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща (26.02.1999-11.01.2002).
У 04.2002 р. кандидат в народні депутати України від блоку В.Ющенка "Наша Україна". Член КПРС до 03.1990 р. Член УНР.
Голова Товариства української мови у 1989-1990 рр.
Один з засновників Руху, член Великої ради НРУ. Лідер парламентської фракції ДемПУ ВР України 12(1) скликання. Був членом Президії Національної ради ДемПУ. До 07.1995 р. - координатор Ради демократичного об'єднання "Україна".
Дипломатичний ранг - Надзвичайний і Повноважний Посол України (07.1999).
Лауреат літературної премії Словаччини ім. П.Гвездослава, літературної премії Болгарії ім. Христо Ботєва.
Заслужений діяч культури Польщі. Почесний доктор Львівського національного університету ім. І.Франка (2000).
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, "Знак Пошани". Почесною Грамотою Президії ВР УРСР. Орденом "За заслуги" ІІІ ст. (06.1997). Орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (07.1999). Командорським хрестом і з Зіркою Ордена за заслуги (12.2001, Польща).
Державний службовець 1-го рангу (06.1994).
Володіє англійською, іспанською, польською мовами.
Два кольори
Як я малим збирався навеснi
Пiти у свiт незнаними шляхами,-
Сорочку мати вишила менi червоними i чорними,
Червоними i чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотнi, в душi моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.
Мене водило в безвiстi життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись, як мамине шиття,
Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги.
Менi вiйнула в очi сивина,
Та я нiчого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому.
Немає коментарів:
Дописати коментар