Великдень (Пасха)

Великдень — найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха.

Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та СоломоНія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.

Свято Великодня має язичеські корені і народилося набагато раніше за свято Пасхи, ще до зародження в Україні християнства. В давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і була тісно пов'язана весняна поминальна обрядовість.

Існує думка, що євангельська подія, на честь якої встановлена Пасха, а також пасхальні обряди наймовірніше запозичені з язичеських та іудейських культів і у переродженому вигляді пов'язані з особою Христа (хоча спочатку християнські богослови не визнавали спорідненості Ісуса Христа з язичеськими воскресаючими богами і тільки євангельські твори вважалися істинними). Але християнське оформлення свята мало змінило сутність язичеських обрядів.

Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та оновлення.

З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаю!
Жити в радості й любові від душі бажаю!
Запашною нехай буде Великодня Паска
І до віку буде з Вами світла Божа ласка!
Хай Божа матір Вас охороняє,
А Дух Святий здоров'я посилає.
Господь дарує Ангела з небес!
- Христос Воскрес!
- Воістину воскрес!

27 квітня помер Михайло Старицький

Миха́йло Петро́вич Стари́цький (*2 (14) грудня 1840, Кліщинці — †14 (27) квітня 1904, Київ) — український письменник(поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч.

 Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с Кліщинці на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядька — В. Лисенка, двоюрідного брата його матері, батька славетного українського композитора Миколи Лисенка. Отримав гарну домашню освіту.

       З 1851 р. Михайло навчався в Полтавській гімназії. Як сам свідчив, «пробував тоді віршувати».
       Після гімназії разом із троюрідним братом М. Лисенком у 1858р. вступив до Харківського університету.
       У 1860 р. обидва брати перейшли до Київського університету, де М. Старицький спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. Наступного року він повернувся до Кліщинців — вступив у володіння батьківською спадщиною.
       У 1862 р. М. Старицький одружився з Софією Віталіївною, сестрою М. Лисенка. Через два роки повернувся до Києва на навчання, і у 1865 р. закінчив університет.
       У 1868 р. М. Старицький купив маєток в с Карпівці на Поділлі й переїхав туди з родиною.
       Повернувшись у 1871 р. до Києва, разом із Лисенком організував Товариство українських акторів, поставив «Різдвяну ніч» за мотивами повісті М. Гоголя.
       Брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який тоді очолював талановитий учений-народознавець, автор пісні «Ще не вмерла України» Павло Чубинський.
       Протягом 1873—1876 pp. M. Старицький писав вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лєрмонтова, сербські на родні думи та пісні. На початку 80-х pp. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу українську професійну трупу. Продав маєток у Карпівці, щоб зміцнити трупу матеріально. Створив новий хор і оркестр, обновив декорації, костюми і реквізит, дбав про репертуар. Після розколу трупи на два колективи (М. Старицького і М. Кропивницького) зі Ста-рицьким залишилася молодь (М. Садовська-Барілотті, О. Вірина та інші). У 1886—1887 pp. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі. За станом здоров'я у 1893 р. М. Старицький залишив трупу.
       Наступного року Російська Академія наук призначила драматургу персональну пенсію «За літературні праці рідною мовою». Він брав участь у створенні Всеросійського театрального товариства.
       У 1897 р. відбувся Перший Всеросійський з'їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драматичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжував літературну діяльність. У 1903 р. письменник готував видання альманаху «Нова рада», але за його життя альманах не вийшов.
       Михайло Старицький помер 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі.

30 років після чорнобильської катастрофи

Рівно 30 років тому, 26 квітня 1986-го, о 01:23, вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС, що спричинило масштабну радіоактивну катастрофу. Три десятки років потому Україна все ще розгрібає наслідки трагедії.

Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

Жахлива аварія призвела до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення води й навколишнього середовища. На території України утворилася так звана 30-кілометрова "зона відчуження", з якої терміново було переселено людей для врятування їхнього життя.

26 квітня - день народження Миколи Зерова

         Визнаний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер "неокласиків", майстер сонетної форми й блискучий перекладач античної поезії Микола Костьович Зеров народився в м. Зінькові на Полтавщині 14 (26 за новим стилем) квітня 1890 року.
       
        "Батько вчитель, потім - завідуючий городською школою, нарешті - 1905 року - інспектор народних шкіл, мати - з дрібного землевласницького роду Яреськів - з-під Диканьки, роду козацького, але доказующого дворянство" - пише Зеров у своїй автобіографії. Початкову освіту М.Зеров здобув у Зіньківській школі та Охтирській гімназії. 1903 року вступив до першої Київської гімназії, яку закінчив 1908 року.
       
        Саме в ній, а згодом й на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира, майбутній письменник здобув фундаментальні знання античних та європейських мов і літератур, що значно вплинуло на формування його поетичного дару.
       
        1912 року в журналі "Світло" та газеті "Рада" з'являються друком перші статті та рецензії Зерова. З 1914 року за наказом попечителя Київського учбового округу Зерова призначено викладачем історії до Златопільської чоловічої, а з жовтня 1916 року - ще й жіночої гімназії.
       
        З 1917 року він працює викладачем латини у Другій українській державній гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства в Києві. У 1918-1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу "Книгарь" (до початку 1920 року).

25 квітня 1913 року. Помер Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ

            Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ 
 ((5 вересня (17 вересня) 1864, Вінниця — †12 квітня (25 квітня) 1913)  видатний український письменник, громадський діяч.

Він був і залишається одним з найоригінальніших наших прозаїків. М. Коцюбинський одним із перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Його творчість завжди була предметом суперечок літературних критиків. Ще і дотепер деякі дослідники про модернізм М. Коцюбинського говорять обережно, називаючи його імпресіоністом у літературі. Сучасник письменника, критик С. Єфремов так сказав про нього: «Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят … був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку…». Був дуже акуратний, благородний, внутрішньо дисциплінований.

Знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, татарська, циганська. Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. Служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці. У своїх відомих на весь світ творах він оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі, малював словом людську біду і красу.

Про цю дивовижну особистість, про її багате на драматичні події життя ти дізнаєшся із спогадів молодшої дочки письменника Ірини у книжці «Спогади і розповіді про М. М. Коцюбинського» (К.: Дніпро, 1965.- 201 с.). Це була її перша проба пера, продиктована щирою любов'ю до батька. Зі сторінок вимальовується не тільки образ письменника, людини з прогресивними поглядами, громадськими ідеями, з особистими смаками, уподобаннями, звичками, а й епоха, в якій він жив, його оточення, зустрічі, впливи, яких зазнавав. Ірина Михайлівна намагається розкрити життя батька з його найперших свідомих дитячих років …

Народився Михайло Коцюбинський у Вінниці. Батько його працював дрібним службовцем, був доброю, чесною і працьовитою людиною, але мав нестримну, запальну вдачу, через що часто міняв роботу. Мати, Гликерія Максимівна, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. Мабуть, не від добра Коцюбинські залишили Вінницю, і переїхали жити у село, згодом — у містечко Бар. Тут Михайла віддали до початкової школи, де він був дуже старанним учнем.

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

       Хороша книга - це дарунок, заповіданий автором людському  роду. 
                                                                            Аддісон Д.

       У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі.

ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Причиною вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, М. Валеджо, В. Набоков… Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.

Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.

Цього дня проводяться зустрічі з авторами, читання уривків із улюблених книг, різноманітні конкурси, акції на захист книги, фестивалі читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і роздають його безкоштовно.

В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

Кожного року за ініціативою ЮНЕСКО обирається Всесвітня столиця книги. Такими вже були Мадрид, Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Турин, Богота, Амстердам, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван. В 2013р. таїландська столиця Бангкок названа «очільником» світової книгоіндустрії тобто упродовж року вона вважатиметься Всесвітньою столицею книги. Вибір книжкових столиць – частина зусиль ЮНЕСКО з популяризації книг і читання.

Книга на сучасному етапі розвитку цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі інформації з усіх сфер людської діяльності. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.


Вислови про книгу

 Книги – морська глибина,
 Хто в них пірне аж до дна,
 Той, хоч і труду мав досить,
 Дивнії перли виносить.
                                    Іван Франко

Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням. Овідій

Навчайтесь і читайте. Читайте книжки серйозні. Життя зробить усе інше. Ф. Достоєвський

Завдання книги - полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його. Корчак Я.

Книга - це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного. Рильський М.

Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг. Сухомлинський В. О. 

Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння. Шевченко Т. Г. 

Читання - це створення власних думок за допомогою думок інших людей. М.О. Рубакін

Вчасно прочитана книга - величезна удача. Вона здатна змінити життя, як не змінить її кращий друг або наставник. П.А. Павленко

Найкорисніші ті книги, які змушують читача доповнювати. А. Вольтер

Коли людина припиняє читати, вона перестає мислити. Дідро

В міністерстві інформполітики розповіли, які твори кримськотатарських письменників мають вивчатися в школі

Перша заступниця міністра інформполітики Еміне Джеппар назвала твори кримськотатарських письменників, які, на її думку мають увійти до шкільної програми

Про визначні твори свого народу Джеппар розповіла depo.ua на “Книжковому Арсеналі”.

“Я б назвала “Деякі спогади” Джафера Сейдамета – книгу про національний рух кримських татар у XX столітті, коли відтворювали кримськотатарську державу. Найавторитетнішим просвітником є Ісмаїл Гаспринський. З його діяльністю пов’язаний вихід газети “Терджиман”, яка тоді була революційною. У 1883 році світ побачив перший номер видання, яке згодом було представлене у 35 країнах світу”, – зазначила Джеппар.

З сучасних творів заступниця Юрія Стеця назвала поезію Лілі Буджурової.

“Її вірші дуже сильні, в них є біль народу”, – прокоментувала Еміне.

Нагадаємо, не так давно в шкільну програму внесли творчість кримськотатарських авторів.

Сьогодні Еміне Джеппар призначили першим замом міністерства інформполітики.

У столиці відкрився “Книжковий Арсенал-2016”: найцікавіше в програмі

     

 У Києві, 20 квітня, відкривається 5-й міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал”. У програмі заплановано участь відомих письменників, філософів, літературних діячів та художників із 15 країн.

    

Дитяча програма 2016 р. буде зі скандинавським акцентом. До Києва приїде всесвітньо відомий шведський письменник Ульф Старк, якого називають наступником Астрід Ліндгрен. В Україні він відомий за книгами “Диваки і зануди”, “Персі Буффало, Білл і я”. У рамках “Книжкового Арсеналу” презентують нову книгу Старка “Чи вмієш ти свистіти, Йогано?”.

Ще одним міжнародним гостем дитячої програми буде норвезька письменниця Вігдіс Йорт, автор понад 20 книг для дорослих і дітей, володар престижної норвезької літературної премії Brageprisen.

    Наймолодші відвідувачі зможуть взяти участь у майстер-класах з креативної розмальовки та складання колажів, подивитися театралізовану презентацію книги віршів Юліана Тувіма від дитячої студії “Чорний Квадрат”.

    Цьогоріч окрема програма присвячена кримськотатарській темі. 20 квітня о 16:30 відкриється виставка “Мустафа Джемілєв. Незламний борець за свободу”, а о 17:10 розпочнеться лекція-дискусія “Етнічний образ Криму” з нагоди презентації книги “Весілля кримських татар: традиційні форми і трансформації”.

   Національний Центр Довженка представить показ першого кримськотатарського фільму “Алім”, знятого в епоху німого кіно. Також покажуть документальне кіно “Крим. Нескорений”, присвячений другій річниці окупації півострова. Передбачено виступ кримськотатарської співачки Ельвіри Саріхаліл, яка виступає в стилі фольк-модерн.

   На “Книжковому Арсеналі” торкнуться й теми чорнобильської трагедії. 20 квітня Оксана Забужко, Володимир В’ятрович, Вахтанг Кіпіані, Олесь Шевченко та інші обговорять, як Чорнобиль вплинув на розвал СРСР. Також відбудеться презентація каталогу “Дихання в Чорнобилі” корейського фотографа Сонгте Джонга. 24 квітня читатимуть уривки про Зону відчуження з неопублікованих творів молодого автора Тетяни Майбороди і з книги сталкера Маркіяна Камиша “Оформляндія, або Прогулянка в зоні”.

   21 квітня на бесіду в Арсеналі зберуться фанати і перекладачі Стівена Кінга, серед яких популярні українські музиканти Олександр “Фоззі” Сидоренко та Сашко Положинський.

Без сумніву, великий інтерес викличе виставка художника Микити Кравцова, який проілюстрував Кримінальний Кодекс України. Роботи Кравцова представлено у формі кінетичної графіки, виконані червоною та синьою кульковими ручками.

   Ще один тематичний блок присвячено простору українських міст, їх брендам, а також стереотипам про різні регіони України. Пропонується обговорити, звідки взявся і як змінювався стереотип про “донецьких”, що означає “бандерівець” і “галичанин”, і як ці терміни перетинаються.

   23 квітня в рамках дискусії “Люди, які не втратили себе” своїм досвідом поділяться успішні переселенці.

   Цього ж дня журналіст-міжнародник Іван Яковина прочитає лекцію “10 речей, які пояснюють поведінку дипломатів” у рамках презентації книги “Важкі рішення” Хілларі Клінтон.

aeroportloiko.com

21 квітня о 18:00 відбудеться презентація оновленої редакції книги Сергія Лойка “Аеропорт” зі змінами в сюжеті та альтернативною кінцівкою.

      24 квітня о 13:00 представлять роман українського режисера, політв’язня Олега Сенцова“Купите книгу – она смешная”. Трьом друзям пропонують виконати по одному бажанню, тільки двоє сприймають це як жарт, а третій – з усією серйозністю. Автор обіцяє жодних повчань і моралізаторства та насправді смішний і легкий текст.

    На “Книжковий Арсенал” завітає і керівник Одеської області Міхеїл Саакашвілі. Своїх мемуарів він поки не написав, тому візьме участь у презентації книги свого дядька Темура Аласанії. Книга називається “На роздоріжжі” і являє собою збірник досліджень і власних спостережень, висновків щодо реформування, будівництва та розвитку держави нового формату на прикладі Грузії.

   А як же поезія? І її буде достатньо.

   24 квітня о 16:00 сучасні поети читатимуть вірші знакових поетів ХХ ст. О 17:30 на вуличній сцені в батлі “зійдуться” поети і репери, а о 19:00 для відвідувачів почитають переклади віршів бітників “BEAT під БІТ”.

   У рамках “Книжкового Арсеналу-2016” традиційно заплановано книжкову виставку за участю понад 170 провідних видавництв і міжнародних партнерів. Ярмарок займає найбільший зал “!Мистецького Арсеналу” площею 3 500 кв. м.

    Але все це – лише мала частина того, що підготували організатори “Книжкового Арсеналу” цьогоріч. Повну програму розміщено на сайті фестивалю.

112.ua

Стали відомі імена претендентів на здобуття Міжнародної премії ім. І. Франка

       Міжнародний Фонд Івана Франка завершив прийом  наукових робіт на здобуття премії імені Івана Франка у галузі соціально-гуманітарних наук та україністики, повідомляє zaxid.net

       Наукові роботи на здобуття премії подали 14 вчених з України, Грузії та Іспанії:

1. Вікторія ДУРКАЛЕВИЧ (м. Дрогобич) Монографія «У пошуках наративної ідентичності: індивідуальний міф у творах Івана Франка, Анджея Хцюка і Бруно Шульца»;

2. Юрій ЯМАШ (м.Львів) Монографія «Труш малює Каменяра: образ Івана Франка в творчості Івана Труша»;

3. Ростислав КОНТА (м. Київ) Монографія «Етнологічні дослідження в науковому товаристві Імені Шевченка у Львові (1892-1940рр.): історіографія»;

4. Тінатін МШВІДОБАДЗЕ (м.Горі, Грузія) Стаття «Тілесність у віртуальному просторі»;

5. Тетяна ОГНЄВА (Київ) Монографія «Театр і кіно у контексті мистецтвознавчих концепцій початку ХХ століття»;

6. Авторський колектив у складі: Юрій Макар; Михайло Горний; Віталій Макар; Анатолій Салюк (м.Чернівці) Тритомна монографія «Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915- 1945рр). Дослідження. Спогади. Документи»;

7. Роман ГОРАК (Львів) Книга «Бажав я для скованих волі…Біографія Івана Франка»;

8. Євген НАХЛІК (Львів) Монографія «Перелицьований світ Івана Котляревського: текст-інтертекст-контекст»;

9. Поліна ГЕРЧАНІВСЬКА (м. Київ) «Культурологія: термінологічний словник»;

10. Любомир ГУЗАР (Львів) «Андрій Шептицький Метрополит Галицький (1901-1944) провісник екуменізму»;

11. Авторський колектив: Корнійчук В.; Кравець Я.; Сабадуха В.; Якубув А. (Валенсія, Іспанія) Книга «Іван Франко. Українське перо іспанських класиків»;

12. Авторський колектив під керівництвом В.Огнев’юка (Київ) «Борис Грінченко. Зібрання творів. Народопросвітня спадщина»;

13. Олег СИЧИВИЦЯ (Львів) Монографія «Ліберал-рестрикціонізм і архітектоніка гармонійного світу: історико-політологічний трактат»;

14. Василь ЧЕРНЕЦЬ; Валерій БІТАЄВ (Київ) «Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультури».

В Україні оберуть найгарнішу книгу

4 квітня розпочався конкурс «Найкращий дизайн» книги, створений українськими художниками та ілюстраторами в цьому літературному сезоні.

У ньому можуть взяти участь видання, що були надруковані з жовтня 2015-го по квітень 2016 року, пише CultProstir.

Обиратиме найгарнішу книгу міжнародне журі, до складу якого увійдуть фахівці з книжкового дизайну, мистецтвознавства, ілюстрації та видавничої справи. Вони звертатимуть увагу на гармонійне поєднання змісту й дизайну книжки, новаторство і креативність художника та використання ним інноваційних технологій.

Конкурс триматиме до 19 квітня. Його організовує Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», який відбудеться 20-24 квітня в Києві, та Goethe-Institut в Україні за сприяння Франкфуртського книжкового ярмарку.

Переможця конкурсу визначать 23 квітня, у Міжнародний день книги, на Книжковому Арсеналі. Він отримає приз у вигляді поїздки та 6-денного вхідного квитка на Франкфуртський книжковий ярмарок, а також інформаційну підтримку свого видання в Україні.

1 квітня - День народження Миколи Гоголя (1809-1852 рр.)

Мабуть, після Шекспіра не було загадковішого письменника, ніж наш Микола Гоголь. Ще за часів навчання гімназійні товариші нарекли його таємничим карлою. І протягом усього подальшого життя психологічний портрет письменника це підтверджував.

Гоголь поєднав у собі й загадку таланту, й загадку любові… 

Проте ще більше містичних загадок породила його смерть, якій передувало друге й остаточне спалення праці всього його життя - другого тому «Мертвих душ».

         Микола Васильович Гоголь народився в Сорочинцях Миргородського повіту на Полтавщині. У 1818-1819 рр. Микола Гоголь навчався у Полтавському повітовому училищі, а в 1821 р. вступив у новозасновану Гімназію вищих наук у Ніжині. Пробував він свої сили і в розмаїтих літературних жанрах; водночас, випробовуючи свою спостережливість і талант комедіографа, писав сатиру "Дещо про Ніжин, або Для дурнів закон не писаний". Вслід за першою повістю "Бісаврюк, або Вечір проти Івана Купала" Гоголь опублікував ряд художніх творів і статей: "Глава з історичного роману", "Глава з малоросійської повісті: Страшний Кабан", "Жінка" та ін. "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1831-1832) не лише засвідчили дивовижно швидке визрівання гоголівського генія, а й вивели його на авансцену європейського романтизму. У трьох повістях - у "Сорочинському ярмарку", "Майській ночі…" а "Ночі перед Різдвом" - любовний сюжет, позбавлений ідилічності, був близький до хитромудрих витівок закоханих, але ця колізія ускладнювалася не лише звичайним у таких випадках опором людей старого покоління, а й участю, доброзичливою чи ворожою, ірреальних сил. І навіть дві найменші повісті циклу - "Зачароване місце" та "Пропала грамота" - побудовані на напівіронічному-напівсерйозному контрасті бажаного та реального, прагнень і результату, причому розвиток інтриги не обходиться без участі тих самих ірреальних сил. У повістях "Миргород" (1835) і частково "Арабесок" (1835) вульгарність і повсякденність поєдналися з напруженим пафосом, гротескним зламом сюжетних і розповідних планів, з тривожним, катастрофічним духом столичного, петербурзького життя. Із художньо-історичних творів Миколи Гоголя найзначнішими є незакінчена драма "Альфред" (1835) і повість "Тарас Бульба" (1835). Історизм Гоголя безпосередньо підвів його до "Ревізора" - комедії з винятково глибоким, справді філософським змістом. У березні 1837 р. письменник уперше приїхав у Рим, де зустрівся з колонією російських художників і де написав частину "Мертвих душ". Водночас Гоголь створив ряд інших творів, зокрема повість "Рим" (1842 р.). У 1842-1843 рр. були опубліковані "Твори Миколи Гоголя" в 4 томах. 21 лютого 1852 року вранці М. В. Гоголь помер у своїй квартирі, в будинку Тализіна на Нікітському бульварі.