21 листопада - День Гідності та Свободи!

Обирай Свободу рідному народу!

Обирай Свободу і добро ідей!

Обирай Свободу Заходу і Сходу,

Обирай Свободу для усіх людей!

Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції –  Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. 

Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини. Але шанс на зміни дістався нам дорогою ціною - ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця буде пам'ять про героїв Небесної Сотні та воїнів АТО, кожен з яких віддав за свої переконання найвищу ціну -  власне життя.

День української писемності та мови

9 листопада 

День української писемності та мови

Соціальний проект інтерактивної освітньої літератури EdEra Books

    EdEra Books — соціальний проект інтерактивної освітньої літератури. Розробляється командою молодих науковців, програмістів, дизайнерів та експертів. Онлайн-книги на EdEra складаються з ілюстрованих текстів з інтегрованими відео та тестами для перевірки здобутих знань. Дозволяють поєднати різні методи сприйняття інформації і підвищити ефективність навчання. І головне — безкоштовний доступ онлайн 24/7. YouTube - відео. 

Українська мова. Від фонетики до морфології.

Лайфхаки з української мови. 

Лайфхаки з української літератури.

Дорогі вчителі, учні, батьки!

     Знову ранок першого вересневого дня повниться мелодійними звуками шкільного дзвоника. Знову вулиці міст і сіл розквітають від дитячого щебету, юнацьких посмішок та чарівної хуртовини осінніх айстр. Ностальгічні погляди дорослих, душевний щем, смуток і радість – переплелися разом. Це наш край, наша держава зустрічають День знань.

     Усі шляхи цього дня ведуть до школи. Розпочинається новий навчальний рік, який завжди означає відкриття нової, осяйної і часто нелегкої дороги – дороги до знань, до нових звершень.

     З усією теплотою серця цього дня линуть слова  подяки за щоденну напружену, титанічну працю вчителям, які не тільки щедро діляться своїми знаннями, а й виховують молоде покоління - свідомих громадян, справжніх патріотів своєї держави.

     А школярам бажаю на їхньому шляху до пізнання, до нових звершень, підкорити нові вершини знань, зустріти добрих і надійних друзів та досягти омріяної мети.

                               Успіхів усім нам!!!

Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в навчальних закладах в 2017/2018 навчальному році

Додаток 1

до листа Міністерства освіти і науки України від 

27.07.2017 р. № 1/9-413

      Відповідно до  Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р,  навчальний заклад має впроваджувати  демократичну культуру  через вироблення відповідних  процедур  для захисту прав  дитини  і формування демократичних  цінностей:  захищати  права дитини,  стати місцем,
безпечним для дитини, і йдеться не лише про фізичну безпеку, а й про атмосферу довіри і взаємоповаги, де немає насильства та дискримінації.
1.  За даними дослідження ЮНІСЕФ, проведеного в лютому 2017 року в усій Україні, 67 % дітей стикалися з випадками булінгу та 24%  українських школярів піддавались булінгу.  За наслідками війни та окупації  територій маємо велику  кількість внутрішньо переміщених сімей, а також дітей із посттравматичним синдромом. Сором’язливі та закриті до спілкування діти  із
сімей  переселенців  стають жертвами булінгу в 2 рази частіше за інших, тому що вони  вимушені навчатись  у  малознайомих місцях, заводити друзів та інтегруватися  заново у  нове  шкільне середовище,  а тому  потреба поширення взаємоповаги та позитивного ставлення один до  одного серед дітей є дуже важливою.

До уваги учнів 10 класів! Список літератури для опрацювання під час літніх канікул

Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»

Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні»

Іван Карпенко-Карий. «Мартин Боруля»

Михайло Старицький. «Оборона Буші»

Іван Франко. «Мойсей», «Сойчине крило»

Борис Грінченко. «Каторжна»

Михайло Коцюбинський. «Інтермеццо», «Тіні забутих предків»

Ольга Кобилянська. «Земля»

Василь Стефаник. «Камінний хрест»

Леся Українка. «Лісова пісня»

Володимир Винниченко. «Момент»

Микола Вороний

Мико́ла Кіндра́тович Ворони́й (24 листопада (6 грудня) 1871, Катеринославщина — 7 червня 1938, Одеса) — український письменник, перекладач, поет, режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець.
Один із засновників Української Центральної Ради. Один із засновників і режисерів Національного театру.

Був одружений з донькою Миколи Вербицького Вірою Миколаївною Вербицькою. Батько поета Марка Вороного.

Народився в сім'ї ремісника. Навчався в Харківському, пізніше в Ростовському реальному училищі; звідти його виключено за зв'язки з народниками: читав та поширював заборонену літературу. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Російської імперії. Продовжив навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет).

У Львові зокрема познайомився з І. Франком. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Шевченка, режисером театру «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря».

З 1897 — актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського та інших.
Член РУП.
1901 — залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
1910 — оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.
1917 — один із засновників Української Центральної ради та Українського національного театру, який відкрив свій сезон постановкою «Пригвождених» В. Винниченка.
1920 — емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де у 1921-му році вийшла друком його збірка поезій «За Україну». У місті познайомився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи.

Після повернення в Україну (1926) вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо.

1934-го М. Вороного заарештовано як польського шпигуна. Деякий час перебував у Воронежі, потім вислано на Одещину.

7 червня 1938 розстріляний з групою селян за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області.

10 листопада 1957 ухвалою президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного реабілітовано.

День пам'яті та примирення «1939-1945 Пам'ятаємо. Перемагаємо»

Україна разом із багатьма країнами Європи відзначає 8 травня як День пам’яті та примирення. Данину пам'яті всіх жертв Другої світової війни віддають у всьому світі і Генеральна Асамблея ООН у 2004 році ухвалила резолюцію, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення.
Державам-членам ООН, неурядовим організаціям, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, рекомендовано також щороку відзначати один або два дні як Дні пам’яті всім жертвам війни.
Український інститут національної пам'яті щороку готує інформацію до 8 і 9 травня, розповідаючи про історії звичайних людей, вшановуючи подвиг кожного українця у наближенні миру та спокою.
Україна зазнала значних втрат внаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло від трьох до чотирьох мільйонів військових, підпільників і цивільних, від чотирьох до п’яти мільйонів цивільних загинуло через окупаційний терор та голод у тилу,близько п’яти мільйонів жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, частина з них не повернулася на батьківщину.
Загальні втрати України у тій війні оцінюються у 8-10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти із населенням сучасної Австрії.
Українці боролися проти Гітлера та його союзників у арміях Польщі та СРСР, Канади і Франції, Сполучених Штатів Америки та Чехословаччини, на фронтах Європи, Північної Африки та Південно-Східної Азії, на Тихому та Атлантичному океанах.
Символом відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги став червоний мак, як і в багатьох країнах Європи.
Червоний мак (англ. – remembrance poppy) – міжнародний символ пам'яті жертв Першої світової війни, а згодом – жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи із 1914 року.
Символ маку присутній і в українській фольклорній традиції – за легендами, маки зацвітали так, де пролилася козацька кров.

Ліна Костенко святкує день народження

19 березня — день народження видатної української письменниці Ліни Василівни Костенко. Їй виповнюється 87 років

Ліна Костенко народилася на Київщині, в невеличкому місті Ржищів у родині вчителів. За першою освітою вона педагог. Другу вищу здобувала у Московському літературному інституті.

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. У 1963 році зняли з друку книжку віршів "Зоряний інтеґрал", а книжку "Княжа гора" зняли з верстки. У 1968 році написала листи на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті "Літературна Україна". Після цього ім’я Ліни Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося.

Її життя складалося так, що їй доводилося не раз показувати свою незламність, незалежність і відданість правді. 19 березня видатній поетесі Ліні Костенко виповниться 87 років.

У 1987 році Костенко видала роман у віршах "Маруся Чурай", за який була удостоєна Шевченківської премії. У 2010-му, після фактично двадцятирічної перерви, письменниця презентувала своїм читачам і шанувальникам прозову книжку "Записки українського самашедшего".

Ліна Костенко – жива легенда. Її твори вивчають у школах та університетах. Попри таку популярність, поетеса не любить надмірної уваги до себе. Вона навіть відмовилася від звання Героя України — «політичної біжутерії не ношу». Каже, що просто робить свою справу, адже поклик письменника – писати.

У Бабиному Яру в Києві відкрили пам’ятник діячу ОУН, поетесі Олені Телізі

25 лютого на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» у Києві відбулося відкриття пам’ятника визначній діячці національно-визвольного руху, діячу ОУН, поетесі Олені Телізі. Участь у заході взяли представники громадськості, молодь, чиновники та духовенство.

Освятив пам’ятник патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Після закінчення офіційної частини присутні поклали квіти до підніжжя пам’ятника, вартість якого близько 8 мільйонів гривень.
Пам’ятник Олені Телізі встановлено на виконання президентського указу про святкування 100-річчя від дня її народження, а також відповідно до заходів із 75-х роковин трагедії у Бабиного Яру.

Олена Теліга – українська поетеса, публіцист, літературний критик, діячка ОУН. Народилась під Москвою, а в 11-річному віці переїхала до України. Із 1922-го до 1941 року жила в еміграції, де вступила в ОУН. У 1941 році оселилася в окупованому німцями Києві і організувала Київське відділення Спілки українських письменників. В лютому 1942 року була заарештована гестапо та розстріляна разом із чоловіком у Бабиному Яру.

Оголошені переможці Шевченківської премії 2017

       Комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка на своєму засіданні в понеділок визначив  переможців премії 2017 року у чотирьох номінаціях.

У номінації «Література, публіцистика, журналістика» - Іван Малкович (книга поезій «Подорожник з новими віршами»).

    Іван Малкович - український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га». До книги вибраного Івана Малковича «Подорожник із новими віршами» увійшли вірші зі збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010), «Подорожник» (2013, І-ше видання), а також деякі з найновіших поезій.

      У номінації "Кіномистецтво" комітет відзначив Степана Коваля - за анімаційний серіал "Моя країна - Україна". У номінації "Музичне мистецтво" - Богдану Фроляк за симфонію-реквієм "Праведная душе...", хорову кантату "Цвіт", музичний твір "Присниться сон мені".  У номінації "Візуальні мистецтва" - Миколу Малишка за мистецький проект "Лінія" (Скульптура). У театральній галузі переможця не обрано.

      Рішення комітету набуде чинності після підписання Президентом України відповідного указу.

Міжнародний день рідної мови

Ти велична і проста.

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мова – пісня колискова.

Мова – матері уста.

І. Багряний

Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.

21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.

Мова функціонує і розвивається тільки в людському суспільстві. Це найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління. Головні функції, що виконує мова — комунікативна, мислеоформлююча, пізнавальна, емоційна, виражальна тощо.

Сьогодні у світі існує близько 6000 мов. На жаль, майже половина з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови.

За весь час свого існування українська мова теж зазнавала злети і падіння. Сьогодні, згідно Статті 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Наша мова є рідною майже для 50 мільйонів чоловік.

Дорогі діти! Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

«Красо моя! В тобі і мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у лиху годину, і переможний гук лицарів у днину побідню, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого...» (Сергій Плачинда).

20 лютого - День Героїв Небесної Сотні

«Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

У листопаді   2013 року Україна стояла перед важливим історичним кроком  –  стати незалежною Європейською державою. Але колишня влада злякалась цього.  Корупція, мільярдні  грошові зв’язки із Російським Кремлем стали перепоною до європейського вибору. Підписання історичного документу було цинічно зірвано.

Українська молодь, студенти, школярі вийшли на Майдан, вибираючи та відстоюючи свою гідність, право стати європейською державою. В їх руках були лише прапори України та Євросоюзу, а в очах – надія та віра у майбутнє.

Та колишня влада вирішила розігнати зібрання. Юнаків та дівчат, жінок та чоловіків  розстрілювали підступні кулі снайперів,  а спецзагони «беркутівців» забивали людей до смерті  гумовими кийками.

Мітингувальники захищались  камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами, та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони були тільки саморобні дерев’яні щити,  дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів  та палаючі автомобільні шини і  їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ..

На майдані в Києві з’явилися  перші жертви, чути було стогони поранених. Розпочався відлік Небесної сотні, відлік нової історичної епохи – прагнення вистояти до останнього та  відправити злочинну владу у відставку.

 Замість того,  щоб мирно врегулювати ситуацію, тодішня влада  віддала злочинний наказ взяти зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

 І продовжився  відлік загиблих, поповнювалась Небесна Сотня..

 Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і надала шанс збудувати нову демократичну правову державу.

  Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

29 січня - День пам'яті героїв Крут

29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, 300 курсантів військової школи, студентів і гімназистів прийняли на полі нерівний бій із майже 5-тисячною більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі.

Бій тривав лише п'ять годин. У полон було захоплено і потім розстріляно 28 юнаків. Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні.

Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва. Виступаючи на церемонії поховання, голова Центральної Ради (1917-1918) Михайло Грушевський назвав вчинок київської молоді героїчним.

Після цього про подвиг молодих звитяжців забули на більш ніж 70 років, а їхні могили за радянських часів було зруйновано.

Офіційно День пам'яті героїв Крут почали відзначати після того, як 29 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам'яті героїв Крут".

День Соборності України

22 січня Україна відзначає День Соборності, приурочений до Акту об'єднання цього дня Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
 Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її формування. В часи феодального роздроблення земель Київської Русі заклики до спільних дій окремих князів супроводжували літописний період української історії. Образ скривдженої України та православної віри, необхідність її оборони надихав козацькі полки Богдана Хмельницького. В народній пісенній та епічній творчості сакральна Україна завжди уявлялась як єдине тіло від Сяну до Дону.
 Відновлення української держави – «української Речі Посполитої» – в сонмі слов'янських народів стало політичним кредо кирило-методіївських братчиків. У маніфесті від 10 травня 1848 р. Головна Руська Рада, перша українська політична організація Галичини, заявила про єдність 15-мільйонного українського народу та його земель, примусово поділених між Російською та Австрійською імперіями і підтримала національні права інших поневолених народів.
 У другій половині ХІХ ст. українська інтелектуальна еліта, добре розуміючи всю небезпеку бездержавного існування народу та поділу його території між іншими державами, докладала величезних зусиль для взаєможивлення культур наддніпрянських та галицьких українців. З ініціативи українців-наддніпрянців О. Кониського, Д. Пильчикова та фінансової підтримки Є. Милорадович (Скоропадської) 1873 р. у Львові було створено Літературне товариство ім. Тараса Шевченка. Згодом реорганізоване в Наукове товариство ім. Тараса Шевченка, воно протягом кількох десятиліть виконувало роль національної академії наук, займалося підготовкою української наукової еліти, поширювало гуманітарні знання по обох берегах Збруча.

Вірші про війну в Україні

              Війна спричинила мистецький сплеск. Виставки картин та фотографій, аматорські відеороботи та професійне кіно, театральні вистави, нові книги, які фіксують теперішні перипетії в Україні у хроніках, роздумах і, звісно, у художній прозі та поезії. Пишуть і діляться своїм словом в Інтернеті всі – і письменники, і читачі. Пишуть навіть ті, хто зі зброєю в руках захищає Україну. Згадаймо, як нещодавно в аеропорту Донецька знайшли віршований щоденник бійця. Або ж нагадаємо вам про поета-воїна, заступника командира добровольчого батальйону “ОУН” – Бориса Гуменюка.

              Про те, що зараз відбувається в Україні, про війну і про її героїв, пропоную вашій увазі декілька віршів. Відкладіть свої нагальні “справи”, почитайте і помоліться.