Український День вчителя (День працівників освіти чи День освітянина)

Професійне свято всіх працівників сфери освіти.

Це свято відзначається ще з 1965 року. В Україні День вчителя, згідно з Указом Президента від 11 вересня 1994 року, відзначається в першу неділю жовтня.

Цей день покликаний привернути увагу до становища вчителів у суспільстві, їх ролі в освіті та розвитку. Адже вчителі — це не тільки люди, які викладають науки, вчителі — це наставники молодого покоління, які готують їх до дорослого життя. Понад 100 держав у світі відзначають День вчителя.

День вчителя, мабуть, найулюбленіше свято не тільки самих вчителів, а й учнів. Це день квітів, привітань, яскравих стінгазет та святкових концертів, які готують учні.

На День вчителя 2 жовтня привітайте своїх улюблених викладачів букетом квітів і приємними словами, адже вони вкладають всі свої знання, досвід, душу в учнів і гідні подяки за цей відповідальний і важкий труд.

День народження Дмитра Павличка

Дмитро Васильович Павличко — український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч. Народився 28 вересня 1929р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині в селянській родині.
     
       Від осені 1945p. до літа 1946р. був ув'язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у належності до УПА. 1953р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ.
     
       У 1971 — 1978 pp. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт». Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953р. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958). Визначальною особливістю творчості Д. Павличка цього періоду була підкреслена публіцистичність, громадянська напруга художнього слова, хоча, звичайно, молодий поет вимушений був іти й на певні компроміси з пануючою тоді ідеологією. Та вже збірка «Правда кличе» (1958), яка побачила світ на самому початку хрущовської «відлиги», засвідчила, що він був сповнений віри в можливість появи в тогочасних суспільних умовах справді вільної, духовно багатої людини. Однак вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів. Етапною для Д. Павличка стала збірка «Гранослов» (1968), у якій автор утверджував ідею незнищенності національної культури.
     
       Але чи не найповніше талант поета розкрився в його ліриці. Збірки «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979) стали помітним явищем в українській літературі другої половини XX ст. Традиції пристрасного слова І. Франка продовжують книги поезій «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Перу Д. Павличка належить також антологія перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988). Д. Павличко — один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України.