Марко Черемшина народився 13 червня 1874 року в селі Кобаках Косовського району Івано-Франківської області в селянській сім’ї. Коли в 1889 році Марко закінчив школу, батько віддав його в «науку» до гімназії в м.Коломию. Гімназія зустріла селянського хлопця непривітно. Навчання велося тут польською мовою, якої він зовсім не знав. Але незабаром він опанував польську мову і вийшов у число кращих учнів. Марко розумів, що батькам не легко було його вчити, і тому намагався виправдати їхні надії. Він виявляв жвавий інтерес до сучасного літературного життя на Буковині і Галичині. В 1896 році майбутній письменник закінчив гімназію і цього ж року поїхав до Відня, щоб здобути професію лікаря. Оскільки на медичному факультеті університету була дуже висока плата за навчання, він відмовився від свого наміру і вступив на юридичний факультет. В університеті він повністю віддає себе літературній і культурно-громадській діяльності.
З 1896 року в чернівецькій українській газеті «Буковина» починають з’являтися перші твори молодого письменника – оповідання, поезії в прозі, художні переклади.
У 1897 році Марко Черемшина зустрівся з Іваном Франком, який став його першим літературним редактором. В 1899 році у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник» було вміщено оповідання «Святий Николай у гарті» та «Хіба даруймо воду», які одразу засвідчили народження талановитого й оригінального письменника. Протягом двох років М.Черемшина написав ряд оповідань на тему гуцульського життя. В 1901 році вони вийшли у Чернівцях окремою книжкою під назвою «Карби». Ця невелика книжечка одразу висунула його на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.
