1. Катерина (1842)
Відомості про час створення картини та її сюжет Шевченко подав у листі до Г.С. Тарновського від 25 січня 1843 року: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев (? Скобелев М. Д.) таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».
2. Селянська родина (1843)
На картині під час реставрації 1928 року виявлено праворуч унизу залишки авторського підпису: Шевч.
Художник написав картину під час першої подорожі на Україну. В цьому реалістичному, далекому від академічних канонів полотні Шевченко відтворив родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини. Сніп сонячного проміння падає на стіну хати, на обличчя, увиразнює білий одяг чоловіка і сорочку жінки, відбивається рефлексами на голові дитини, на дідові, що гріється на призьбі. Світло є виразником змісту. За його допомогою художник виділяє головних персонажів, моделює складки одягу, особливо сорочку чоловіка, відтворює простір та повітря, яким наче напоєно картину. Контрастом до променистих теплих тонів звучать затінення — де напіввиразні й м’які, а де глибші й темніші.
3. Циганка-ворожка (1841)
4. Аскольдова могила (1846)
Шевченко виконав малюнок під час сухопутного переходу Аральської експедиції до Аральського моря. У степу, на шляху експедиції від Орська до Раїма, їм зустрілося самотнє дерево, яке у місцевого населення вважалося священним.
5. Одаліска (1840)
Ліворуч внизу аквареллю підпис автора і дата: Шевченко. 1840. На звороті чорнилом невиразний написнімецькою мовою, підписаний київським архітектором-колекціонером Лауфертом. Напис перекладається так: «Одна бронзова рама, плоска до завтра п’ятниці. Лауферт». Окремі елементи оформлення інтер’єру та реквізиту цього малюнка використані також у малюнках «Жінка в ліжку» і «Марія».
В літературі малюнок відомий під невірними назвами «Сама собі господиня в хаті», «Сама собі господиня», а також «Одаліска».
Використано матеріали з сайту Львівський портал.
Немає коментарів:
Дописати коментар