30 березня 1922 року було створено театр "Березіль"

«Березі́ль» — український театр-студія, заснований Лесем Курбасом у 1922 році у Києві. В 1926 році його було переміщено до Харкова, де він зайняв приміщення, яке до цього належало театру імені І. Франка під керівництвом Гната Юри (нині це будівля Харківського Українського академічного Драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка). Зараз назву «Березіль» носить мала сцена Харківського Українського академічного Драматичного Театру імені Т. Г. Шевченка.
Один із перших українських радянських театрів. Назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня.

Київський період
Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року. Першу виставу «Березілю» було представлено 7 листопада того ж року. Вона називалася «Жовтень» і була створена за текстом творчого постановчого колективу. Працював як державний театр з 1922 до 1926 у Києві, а з 1926 до 1933 — у тодішній столиці Харкові. Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період — філософським.
Заснований Лесем Курбасом як Мистецьке об'єднання (МОБ) на базі однієї з груп колективу «Молодого театру», що почав свої виступи в частинах Червоної Армії. У час свого розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), близько 400 акторів і співробітників, режисерську лабораторію (режлаб), музей театру (нині Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві) та десять комітетів, у тому числі й так званий «психологічно-технічний» комітет, який застосовував методи прикладної психології для розробки нових методів навчання акторів та режисерів.

Кожна майстерня, крім постійного репертуару, мала своє особливе завдання і займалася пошуковою роботою в різних галузях театрального мистецтва. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі 477», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»). Театр також видавав журнал «Барикади театру». «Березіль» був сміливим і міцним експериментальним колективом, у якому променіли молоді таланти — Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Данило Антонович, Іван Мар'яненко, Федір Радчук, Антоніна Смерека та інші.

10 літературних подій сезону 2015

Нове положення про індивідуальне навчання в школі

Міністерством освіти і науки затверджено Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах. Відповідний наказ підписаний міністром освіти Сергієм Квітом.

 Документ визначає порядок зарахування учнів на індивідуальну форму навчання та організації індивідуальної форми навчання для здобуття повної середньої освіти.

 Виходячи зі змісту документа, індивідуальна форма навчання може запроваджуватися для учнів, які не можуть відвідувати навчальний заклад за станом здоров’я; проживають у селах і селищах, де кількість учнів у класі становить менше 5 осіб; проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території або у населених пунктах де органи влади не здійснюють свої повноваження; діти-біженці.

 Також за індивідуальною формою навчання можуть здобувати освіту учні, які мають високий навчальний потенціал і можуть прискорено закінчити школу.

 Зарахування учнів на індивідуальну форму навчання проводиться протягом навчального року. Під час індивідуального навчання школи мають застосовувати технології дистанційного навчання.

 Документом також визначені особливості організації індивідуальної форми навчання у навчальних закладах, питання оплати праці педпрацівників, які здійснюють навчання учнів та інші питання навчального процесу за індивідуальної формою.

 Попереднє Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затверджене ще наказом МОН № 732 від 20.12.2002 р., визнане таким що втратило чинність.

Одіссея Павла Тичини

Якось в одному виступі Євген Сверстюк згадував: коли вперше йому до рук потрапила книжка Юрія Лавріненка «Розстріляне відродження», він був здивований, що видання розпочиналося творами Павла Тичини, поета, якого нібито оминула доля багатьох репресованих побратимів. Та перечитавши цю антологію, Євген Олександрович упевнився у слушності саме такої концепції упорядника.

Справді, творчість автора «Сонячних кларнетів» настільки яскрава й вагома в нашій літературі 10-20-х років ХХ століття, що без неї неможливо уявити скарбницю українського письменства як того періоду, так і всього його історичного обширу. Та й вислів Тичини «двістірозіп’ятий я» зовсім не метафоричний. Звісно, поет фізично вижив, але режим великого концтабору «СРСР» у певному сенсі репресував і його. Про це свідчать перипетії життя Павла Тичини, зокрема відносини з владою, що, як правило, були поза увагою літературознавців, тому-то не завжди об’єктивно характеризувались як особистість письменника, так і його творчість.



У розумінні московських колонізаторів компромат на поета був такий великий і переконливий, що, здавалося, ніяке диво не могло врятувати його від хижацьких лабет більшовицьких каральних органів. Син дяка, він з дитинства співав у церковному хорі, в юначі літа став регентом семінарського хору, закінчив духовний навчальний заклад, як і всі три його брати, котрі певний час працювали церковнослужителями. До того ж, рід Тичин мав давнє шляхетське коріння (за визначенням компартійців – дворянське) і Павло Григорович у 1916 році входив до чернігівського гуртка Вадима Модзалевського, автора «Малоросійського гербовника», що досліджував генеалогію української старшини. У картотеці Модзалевського було присутнє ім’я давнього предка поета Гната Тичини, козацького полкового старшини доби Богдана Хмельницького. Отже, вже саме походження й освіта в очах атеїстично-пролетарських совєтів були підозрілими й автоматично надавали Тичині щонайменше статус «неблагонадійного», а то й ставили на ньому тавро «ворога народу».

Та ще більше підстав для переслідування поета мали чекісти з огляду на його зв’язки, творчу і громадську діяльність та на те, в яких «підозрілих» установах він працював.

Своїми літературними вчителями Тичина вважав (і мав з ними дружні стосунки) Михайла Коцюбинського, Миколу Вороного, Володимира Самійленка, великих українських патріотів, котрі в свій час були членами «Братства тарасівців», організації, що ставила за мету державну самостійність України. Коцюбинський не дожив до московсько-більшовицької неволі, Самійленко помер 1925 року, коли маховик репресій ще не набрав обертів, а Вороного розстріляли як контрреволюціонера в 1938 році.

«А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» готує до виходу в світ «Антологію української поезії ХХ століття»

У видавництві “А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га” готують до виходу новий поетичний збірник.

“Антологія української поезії ХХ століття” налічує 1280 сторінок, пише Gazeta.ua.

До книги увійдуть вірші майже сотні знакових українських поетів ХХ століття. Завдяки тонкому “біблійному” паперу книжка буде легка, і її буде зручно носити з собою.

“Вся українська поезія ХХ століття у вашій сумочці або кишені”, – так описують книгу у видавництві.

Збірник вийде друком до “Книжкового Арсеналу”, який відбудеться в Києві з 20 по 24 квітня.

Найкращі поетичні книги усіх часів та народів

     


        Вчора, у Всесвітній день поезії газета «The Telegraph» назвала 15 найкращих збірок поезії та віршованих творів усіх часів та народів. Цей перелік можна ще продовжувати і продовжувати, і для кожного читача він буде своїм, пише ВСЛ з посиланням на The Telegraph.






 «Вибрані вірші» Лі Бо – вірші китайського поета, написані ще у 750 році. Багата уява та образна мова принесли автору світову славу, а його вірші згодом переклали  та адаптували 20-ма мовами світу.

«Сонети» (1609) Вільяма Шекспіра вважають найкращими сонетами усіх часів і кращими віршами про кохання в історії людства.

«Втрачений рай» (1667) Джона Мілтона – епічна поема  англійського поета, яка містить понад 10 тисяч віршованих рядків. Поема написана за біблійними мотивами і вийшла друком у багатьох країнах світу.

«Ліричні балади» (1798) Вільяма Вордсворта та Семюела Тейлора Колріджа – книга, написана на основі англійських народних балад. У своєму творі автори намагалися осмислити найскладніші питання  взаємин людини і природи.

«Дон Жуан» (1819 – 1824) Джорджа Байрона – незакінчений роман у віршах, в основу якого автор заклав критику тогочасного європейського суспільства.

Поетичний ТОП-15 за версією Yakaboo.ua

         Одні люблять вірші і часто читають їх уголос, насолоджуючись музикою слів, інші не можуть вловити рими і ритми, і поезія лишається недоступною для них. Але, напевно, у кожної людини є один улюблений вірш і, можливо, навіть один улюблений поет. Найчастіше вони пов’язані з дорогими серцю спогадами, пише Yakaboo.ua.

        Ми вирішили простежити, які поетичні збірки обирають покупці Yakaboo.ua, хто з класиків і молодих поетів є значущими сьогодні. Нижче представлені топ-15 книжок у категорії “Поезія”, що завоювали читацькі симпатії.

        Очолює і замикає рейтинг прекрасна Ліна Костенко, недарма ж її твори перекладені на англійську, французьку, німецьку, італійську, польську, білоруську, естонську, словацьку, чеську мови. До збірки “Триста поезій”, що вийшла у видавництві “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, увійшли найкращі твори поетеси із різніх періодів творчості.

Всесвітній день поезії

„Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі”

Л. Костенко

21 березня 
       Згідно резолюції 30-ї сесії ЮНЕСКО, яка проходила в 1999 році в Парижі, було прийнято рішення щорічно відзначати Всесвітній день поезії. Основна ідея цього свята полягає в збереженні зникаючих мов, розвитку літературного жанру, поширенні поетичного руху в усьому світі.
       День поезії першими стали відзначати в американському штаті Огайо в 1938 році. Пізніше ініціатива поширилася і на інші території, охопивши всю планету. І це правильно. Адже мистецтво притягує добро, отже, збагачує наш духовний світ цінностями на якісно іншому рівні.
       В рамках цього дня проходить масштабний фестиваль поезії «Поетичні вечори Струги», організований в невеликому македонському містечку Струга в 1961 році. До 1966 року цей фестиваль отримав міжнародний статус і заснував премію «Золотий вінець», яку щорічно вручають найкращому поету світу.
       В Україні Всесвітній день поезії відзначають на державному рівні. У літературних музеях проходять лекції, що піднімають тему поетичної спадщини і сучасних ідей. У бібліотеках проводять презентації літературних новинок. У засобах масової інформації публікують вірші найбільш талановитих майстрів художнього слова, розкриваючи перед читацькою аудиторією нові тенденції в розвитку поезії.
       Поезія збагачує наш внутрішній світ. І буде правильним згадувати про неї не тільки 21 березня, оскільки вірші спонукають мрії втілювати в реальність, забарвлюючи життя в насичений колір.

«МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧІ...» 

Минають дні, минають ночі, 

Минає літо, шелестить 

Пожовкле листя, гаснуть очі, 

Заснули думи, серце спить, 

І все заснуло, і не знаю, 

 Чи я живу, чи доживаю, 

Чи так по світу волочусь, 

Бо вже не плачу й не сміюсь... 

Доле, де ти! Доле, де ти?... 

(Т.Г. Шевченко)

ТОП-10 актуальних цитат Ліни Костенко

           Знаменита українська письменниця Ліна Костенко, 19 березня святкувала свій 86-й день народження. Цитати з її творів уже стали афоризмами, повідомляє 24tv.ua.

Зібрано особливо актуальні сьогодні цитати Ліни Костенко.







Про нашу історію

Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, піснями і невільницьким плачем.

Про незалежність

Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.

Про новини

У найкращі вечірні години біля телевізора вже не зберешся родиною. На одному каналі стріляють, на другому б’ються, на третьому хекають одне на одному.

Про огидну терплячість українців

Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння.
Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

10 переваг читання: чому корисно читати книги щодня

       Як часто ви читаєте? Ні, не новини і статті в інтернеті, а книжки. Чи входить читання до вашої щоденної програмі? Якщо ні, то змушені вам повідомити, що ви багато втрачаєте, як в інтелектуальному, так і в духовному плані. Читання дає людині безліч незаперечних переваг, пише Yakaboo.ua з посиланням на Lifehack. Ось лише декілька з них.



1. Розумова стимуляція

Дослідження показують, що постійна стимуляція мозку, чим є читання, знижує ризик розвитку хвороби Альцгеймера і деменції. Так само, як і будь-якому м’язу людського тіла, мозку необхідне тренування, щоб залишатися сильним і здоровим.

2. Зниження стресу

Неважливо, який стрес ви відчуваєте на роботі, в стосунках або десь ще, щойно ви берете книгу і занурюєтеся в історію, він миттєво зникає, напруга відпускає і тіло розслабляється.

3. Знання

Щоб ви не читали, голова наповнюється новими знаннями, і ви ніколи не знаєте, в який момент вони вам знадобляться. Але чим знань більше, тим більше ви готові протистояти будь-яким перешкодам.

4. Розширення словникового запасу

Чим більше ви читаєте, тим більш змістовно і вишукано говорите. А це в свою чергу сприяє і більшій впевненості в собі, і кар’єрним можливостям. До того ж, ви черпаєте слова не тільки з рідної, а й іноземних мов, що ставить вас ще на щабель вище.

Сьогодні день народження у Ліни Костенко

19 березня 1930 року народилася Ліна Василівна Костенко, українська поетеса, прозаїк, громадська діячка. Автор понад 15-ти поетичних збірок («Вітрила», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур», «Річка Геракліта»), роману «Записки українського самашедшого». За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» була удостоєна Державної премії ім. Т.Г. Шевченка. Для багатьох українців вона – беззаперечний моральний авторитет, адже за свій вік не заплямувала себе підлими компромісами з не менш підлою владою. Тоді, як більшість співвітчизників заплющувала очі на всілякі беззаконня, слухняно киваючи головою й підтакуючи «власть имущим» за шмат ковбаси чи орден – не так вже й важливо за що – у неї вистачало сміливості дивитися правді в очі й казати категоричне - ні. Ні - підлості, брехні, зрадництву, глупоті, насиллю, цинізму... Її поезія, її слова – не пустопорожня балаканина українського демагога у вишиванці – за її словом – позиція, вчинок, вибір. Костенко підписувала в 1965 році лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1966 році під час львівського судилища  над братами Горинями кинула їм квіти. Згодом написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна» й робила безліч інших учинків, які засвідчували її активну громадянську позицію. Після цього вона майже десять років писала «в шухляду», розплачуючись за власну принциповість. Тодішня влада, зрозумівши, що її «не приручити», позбавила права друкувати власні твори, що для поета – майже смерть. Але вона не злякалася, вистояла. Молодша колега Ліни Василівни поетеса Ірина Жиленко в одному з листів 1964 року, пише: «Учора водила Ліну по художниках. Були в Аллиній (Алла Горська) майстерні. Стільки барв, такі шалені речі, аж очі боліли. Алла захопилась триколірною гравюрою (чорно-біло-червоною), робить дуже експресивні роботи… Ліна ошелешено, аж мовби перелякано, дивилась на величезні Аллині ескізи. Спитала: «Як ви можете, Алло, все це робити, знаючи, що ніколи не зможете виставити свої роботи?». Алла засміялась лукаво: «А ви?» А я дивилася на цих ставних і гордих жінок із буйно-золотими зачісками, у пасмах сигаретного диму, і думала: які вони схожі!» (Ірина Жиленко, «Homo feriens. Спогади», «Смолоскип», 2011). Мовчання  Ліни Василівни теж є надзвичайно промовистим.

У час, коли простір, ефір неймовірно засмічений балаканиною, вона, як поет, людина з надзвичайно тонким слухом і смаком, воліє мовчати. Жодні спокуси викликати в неї відповідну реакцію з приводу чогось, чи когось – даремні. І це горде мовчання теж є позицією, вчинком. У 2005 році вона відмовилася (річ нечувана!) від звання Героя України. І дійсно: будь-яка «політична біжутерія» їй ні до чого, адже у неї є головне – совість та Ім’я. А в нас – її вірші, де все сказано.

6 жіночих книжок, які можна покласти в сумочку

         Усі книжки цієї добірки, які нещодавно вийшли в українських видавництвах, писали жінки. Вони надихають не опускати руки й вірити в диво попри все, пише Буквоїд.






1. «Зворотний бік сутіні», Дара Корній

«Зворотній бік» — це трилогія Дари Корній. Книжки «Зворотній бік світла» та «Зворотній бік темряви» вийшли у 2012 та 2013 роках відповідно. Третій роман, що з’явилася цієї весни, завершує сагу про безсмертну Мальву. В основу сюжету покладена слов’янська міфологія.

Здавна між Темними та Світлими немає миру. Стриб покинув рід свого батька, володаря Тьми, заради Світлої жінки. Та вона пішла й заборонила шукати себе. А ось його доньку, Мальву, полюбила як рідну. Минули роки. Разом зі своїм батьком Мальва перейшла до світу темних. Вона повинна сама зробити вибір, на чиєму боці їй залишитися. Сили дівчини зростають…

Та світ міняється. Заклопотані боги не одразу помічають постать у сірому каптурі. Чи зможуть Світло і Пітьма здолати сіре павутиння Сутінок?

Дара Корній — авторка бестселерів «Гонихмарник», «Тому що ти є», «Щоденник мавки», «Зірка для тебе», «Крила кольору хмар», «Зозулята зими» (останні два – у співавторстві з Талою Владимировою). Неодноразово за свої романи здобувала відзнаки в «Коронації слова».


2. «Крамниця щастя», Ольга Деркачова

Для студентки педагогічного факультету Марини справжнім випробуванням, що перевернуло її світ з ніг на голову, стали зовсім не труднощі сирітського чи гуртожитського життя, а пари з математики в красивого та надзвичайно розумного викладача Олексія Степановича.

Молодий науковець Олексій звик легко здобувати у своєму житті все: від елементарних математичних знань до престижних грантів та перспективної роботи. Та чи вдастсься йому цього разу отримати найбажаніший трофей: серце молодої студентки Марини?

Ольга Деркачова — авторка книжок «Синдром підсніжника», «За лондонським часом», «Коли прокинешся» (цей роман на «Коронації слова-2014» визнано найкращим твіром про кохання) та інших. Портал ZAXID.NET писав: «Її … проза хоч і нерідко про стосунки між чоловіком та жінкою, однак аж ніяк не «прикрашена». Чи прикрашена екзистенційними ситуаціями, напруженими психологічними станами, драматичними сценами».

5 українських ліричних книг для весняного настрою

            Весна, тепло й авітаміноз роблять читачів особливо ніжними та вразливими. Саме тому добірка 5 ліричних книжок, що уже отримали визнання та авторитетні рекомендації, – найефективніша панацея. Критерії визначення “ліричності” та “весняності” поетичних збірок допоможуть читачу максимально об’єктивно підійти до вибору “своєї” лірики та відкрити ту поезію, якої так не вистачало. Представлені у добірці автори – від програмних класиків літератури до молодих поетів, повідомляє Yakaboo.ua.

Іван Франко “Зів’яле листя”

Рівень ліричності: високий, 100% потрапляння.

Для якого ступеню закоханості: всіх.

Причина “весняності”: поезія про нерозділене кохання, про спроби розібратися у почуттях, зрозуміти ліричного героя – підштовхне до таких необхідних співпереживань. Збірка із підзаголовком “лірична драма” розділена на три жмутки зів’ялого листя, що відповідають трьом стадіям розвитку почуттів мужчини. Окремі тексти знайомі усім зі шкільних років “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, бо вони ставали відомими піснями – “Чого являєшся мені…” (у Віталія Козловського із піснею на слова Івана Яковича навіть є кліп). Однак весна – пора відпустити зів’ялі листочки кохання, що минуло, й дати можливість розкритися новим пуп’янкам. Ця збірка має стати для читачів останнім акордом смутку, на зміну якому прийдуть нові, легкі й романтичні, мотиви.

Шевченко-художник: топ-5 картин митця

      Тарас Шевченко  став відомим на увесь світ завдяки своєму письменницькому спадку. Та не менш вагомий є його вклад у художнє мистецтво. Саме тому до Вашої уваги п’ятірка відомих картин художника, аби читачі могли пригадати або відкрити для себе майстра пензля Тараса Шевченка.




1. Катерина (1842)

Відомості про час створення картини та її сюжет Шевченко подав у листі до Г.С. Тарновського від 25 січня 1843 року: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев (? Скобелев М. Д.) таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».

Шевченко для найменших: топ-6 віршів

              Творчий спадок Тараса Шевченка багатий для людей будь-якого віку та смаків. Тож до Вашої уваги вірші Кобзаря, з яких варто починати читати Тараса Шевченка з дитячих років.







ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА 

Тече вода з-під явора
 Яром на долину.
 Пишається над водою
 Червона калина.
 Пишається калинонька,
 Явор молодіє,
 А кругом їх верболози
 Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю
 Та попід горою.
 Хлюпощуться качаточка
 Помеж осокою.
 А качечка випливає
 З качуром за ними,
 Ловить ряску, розмовляє
 З дітками своїми.

Тече вода край города.
 Вода ставом стала.
 Прийшло дівча воду брати,
 Брало, заспівало.
 Вийшли з хати батько й мати
 В садок погуляти,
 Порадитись, кого б то їм
 Своїм зятем звати?


САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ 

Садок вишневий коло хати,
 Хрущі над вишнями гудуть.
 Плугатарі з плугами йдуть,
 Співають, ідучи, дівчата,
 А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,
 Вечірня зіронька встає.
 Дочка вечерять подає,
 А мати хоче научати,
 Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
 Маленьких діточок своїх,
 Сама заснула коло їх.
 Затихло все, тілько дівчата
 Та соловейко не затих.

Стартують зйомки фільму про останні роки Шевченка

В Україні розпочинають зйомки повнометражного художнього фільму про Тараса Шевченка «Таразі. Прощання з пустелею». Щоб обрати виконавця ролі самого Кобзаря, проведуть кастинг, до якого можуть долучитись усі охочі.

Серед поданих заявок оберуть 10 кандидатів, які змагатимуться за можливість перевтілитися в образ Шевченка, повідомляє CultProstir.

Режисером стрічки виступає український кіномитець і письменник Олександр Денисенко. Він також є автором сценарію фільму під назвою «Прощання з пустелею». Цей текст було визнано одним з найкращих на міжнародному конкурсі кіносценаріїв, присвяченому 200-річчю Тараса Шевченка.

Олександр Денисенко змалював останні роки життя Кобзаря, коли той відбував службу у Новопетровському укріпленні, на узбережжі Каспійського моря в Казахстані.

Фільм «Таразі. Прощання з пустелею» зніматимуть цього року на території Одеської області, а також у Казахстані. Його створюватимуть за підтримки Держкіно. Стрічка є україно-казахстанською ко-продукцією. Виробництвом займатиметься «Одеська кіностудія» і студія з Алмати Sky Production.

Шеститомну “Шевченківську енциклопедію” готували 20 років

Шість томів “Шевченківської енциклопедії” уклали науковці з Інституту літератури ім. Тараса Шевченка Національної академії наук. У ній зібрано 6307 статей, пише Gazeta.ua.

— Це велика база для наукових досліджень — понад п’ять тисяч сторінок. Над енциклопедією працювали 20 років. Останні два томи надрукували в лютому, — розповідає 36-річний Олександр Боронь, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури.

— Є статті про здоров’я Тараса Шевченка, вподобання, кулінарні смаки, зовнішність. Раніше такого не друкували. Наприклад, відомо, що він любив борщ із сушеними карасями. Ця ж страва подобається і героєві його повісті “Близнюки”. Тарас Григорович вів богемне життя. Отримавши гонорар, купував собі модний тоді водонепроникний плащ. Решту грошей прогулював, любив ходити в театри. Часто письменника зображують у шапці й кожусі. В такому образі він сфотографувався з друзями. Але це не означає, що завжди так ходив. Він носив фраки й костюми, нашийну хустку. Після заслання до нього ставилися як до батька нації — і він працював на цей образ, мав дорогого кожуха. До того ж тоді була мода на українофільство.

Шевченко міг писати й одночасно розмовляти з кимось. Він багато працював над віршами — редагував їх, відшліфовував. Не брався зразу за кілька творів. Із заслання повернувся з розхитаною нервовою системою, фізично виснажений. Бував дуже запальний. Коли говорив про кріпацтво, міг розплакатися.

Авторам енциклопедії не вдалося зрозуміти, чому Шевченко приписував собі зайві роки. Під час арешту в протоколі допиту вказав, що йому 40 років. Хоча насправді мав 36. Також не до кінця з’ясовано, як викупили Тараса Григоровича з кріпацтва.

— У продаж видання не піде. Його розподілять по бібліотеках. Перші три томи доступні в інтернеті. Думаю, й останні два там також з’являться.

Сьогодні відзначається день народження Тараса Шевченка

9 березня відзначається день народження українського поета та художника Тараса Григоровича Шевченка.

Тарас Шевченко, відомий також як Кобзар, народився 9 березня 1814. Його талант проявився у написанні поезій та прози українською та російською мовами, художній та графічній творчості, громадській діяльності, філософії, політиці, фольклористиці.

Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 р. у Петербурзі вийшла перша збірка його поезій "Кобзар", у 1845 р. — героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843—1845 роках написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим...", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу.

В ув'язненні писав вірші, які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854—1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Тараса Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856—1858) та щоденникові записи "Журнал".

В Україні у 1859 р. написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька його творів цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".

Тарас Шевченко був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (не збереглося більше 160). У 1859—1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу — Тараса Шевченка.

Для участі у ЗНО вже зареєстровано 220 тисяч учасників

Абсолютна більшість зареєстрованих учасників зовнішнього оцінювання є випускниками шкіл цього року.
Станом на 4 березня для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні зареєстровано майже 223 тисячі абітурієнтів. Про це повідомляє прес-служба Українського центру оцінювання якості освіти.

 82 % зареєстрованих учасників є випускниками шкіл цього року, 13 % є випускниками минулих років, 5 % – учнями та студентами професійно-технічних і вищих навчальних закладів.

 Найбільше учасників зовнішнього незалежного оцінювання зареєстровано в Дніпропетровській, Львівській, Харківській, Одеській областях, а також у Києві.

 В УЦОЯО повідомили, що обробка реєстраційних документів у регіональних центрах оцінювання якості освіти триває, тому наведені статистичні дані не є остаточними.

 Як відомо, попередні дані реєстрації свідчать про те, що більшість випускників шкіл цього року, окрім обов’язкового тесту з української мови і літератури, надають перевагу тесту з історії України. Також популярними серед абітурієнтів є тести з математики, англійської мови та біології.
http://osvita.ua

Завершується реєстрація на ЗНО-2016

У п’ятницю, 4 березня, завершується реєстрація для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні у 2016 році.

4 березня є останнім днем, коли абітурієнти можуть сформувати та надіслати необхідні реєстраційні документи для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні.

 В Українському центрі оцінювання якості освіти нагадують, що випускники шкіл поточного навчального року мають подати реєстраційні документи до навчального закладу, у якому здобувають освіту. Випускники минулих років, учні, слухачі або студенти професійно-технічних, вищих навчальних закладів мають надіслати документи за адресою регіонального центру оцінювання якості освіти.

 Створити реєстраційну картку можна на сайті Українського центру оцінювання якості освіти. Дата подання реєстраційних документів визначається за відтиском штемпеля на поштовому конверті.

 Також на сайті Українського центру оцінювання якості освіти доступні опції, що допоможуть учасникам ЗНО дізнатися, на якому етапі опрацювання знаходяться реєстраційні документи.

Якщо в учасника ЗНО виникне потреба внести зміни до персональних даних або переліку навчальних предметів він може зробити це до 18 березня 2016 року.

Матеріали з сайту osvita.ua

Скорочено термін вступної кампанії

Перший заступник міністра освіти та науки Інна СОВСУН повідомила, що вступна кампанія в 2016 році триватиме з 11 до 27 липня.

За словами І. СОВСУН, це повинно сприяти уникненню черг в приймальній комісії. Крім того, очікується, що абітурієнти будуть подавати більше заяв в електронному вигляді, повідомляє Укрінформ.

Для тих абітурієнтів, які вступають на спеціальності, де передбачено проведення співбесіди або проведення творчих конкурсів, прийом документів триватиме до 20 липня. Зарахування на місця державного замовлення буде здійснюватися до 6 серпня.

Заступник міністра зазначила, що в цьому році при зарахуванні на бюджет також діє система пріоритетності, коли абітурієнт самостійно визначає пріоритетність кожної з 15 заяв до ВНЗ. За її словами, цьогоріч буде збільшено кількість вишів, куди можна буде подати вступні заяви, але обмежується кількість спеціальностей, які може вибрати абітурієнт.